червень 1934

Дрогобич. Бруно Шульц зустрічається з Каролем Курилюком [Karol Kuryluk], редактором часопису „Sygnały”, з яким узгоджує принципи співпраці.

Зустріч ймовірно трапилася з ініціативи Курилюка*, який, будучи редактором новоствореного часопису, намагався розширити коло авторів. Його супроводжувала Анна Барановська1 [Anna Baranowska], котра співпрацювала з редакцією. Вони вдвох прагнули здобути прихильність до часопису “Sygnały” дедалі популярнішого письменника2.

Повна назва часопису: «Сигнали. Щомісячник. Соціальні питання – література – мистецтво» [Sygnały. Miesięcznik. Sprawy społeczne – literatura – sztuka]. Його заходилася публікувати «група молодих людей із клубу полоністів Університету Яна Казимира*, без певної ідейної чи художньої програми, котрі відчували потребу писати й публікувати свої твори та провадити ширшу громадську діяльність»3. Перше число побачило світ 1 листопада 1933 року, всього за кілька місяців до зустрічі Курилюка з Шульцом у Дрогобичі. У цьому числі редакція заявила: «Ми входимо у світ без програми! Ми не хочемо промовляти гучні слова та гасла, ані виставляти паперові кордони, які б потім застигли в мур, об який ми мусили би безпорадно товкти головами... Гуртом ми не є ні лівими, ні правими. Ми також не представляємо золотої середини в соціальному чи літературному сенсі. Ми просто хочемо бути людьми, і цього нам вистачає»4.

Редакція часопису „Sygnały” зауважила Шульца вже раніше. У січневому номері щомісячника була опублікована невелика замітка про «Цинамонові крамниці»* – одна з найперших критичних реакцій на дебютну книжку Шульца. Уже бодай з цієї причини письменник мусив зауважити часопис, який нещодавно з’явився, тим більше, що той хутко почав набувати розголосу. Що б там не було, він погодився на пропозицію Курилюка, якому пообіцяв надіслати уривок прози. Цю обіцянку він виконав лише наприкінці вересня цього року, переказавши редакції до друку «Липневу ніч», раніше обіцяну Зенону Вашневському* й часописові „Kamena”*. Ця публікація започаткувала співпрацю Шульца із щомісячником „Sygnały”, що тривала аж до 1939 року. (cp) (перекл. ап)

  • 1
    Завдяки цьому усному повідомленню, переказаному через багато років Єжи Фіцовському, ми знаємо, що зустріч відбулася в червні 1934 року. Пор.: Bruno Schulz, Dzieła zebrane, tom 5: Księga listów, zebrał i przygotował do druku Jerzy Ficowski, uzupełnił Stanisław Danecki, Gdańsk 2016, s. 358, przyp. 4.
  • 2
    «Для […] молодих дебютантів двадцятикількалітній Кароль Курилюк був уже редакторським авторитетом і „Шановним Паном”. Уклад дещо мінявся, коли цей поважний редактор прагнув „здобути” для часопису „Sygnały” відомі прізвища. Тоді він дріботів довкола справи, писав, нагадував про себе», – Ewa Pankiewicz, Karol Kuryluk i „Sygnały”, „Kwartalnik Historii Prasy Polskiej” R. 23, 1984, z. 2, s. 71–85.
  • 3
    Ewa Danowska, „Sygnały” 1933–1939 – lwowskie czasopismo o ogólnopolskim zasięgu, „Rocznik Bibliologiczno-Prasoznawczy” R. IX, 2017, z. 20, s. 195–205.
  • 4
    „Sygnały” 1933, nr 1, s. 1.