5 червня 1934, вівторок

Чергова перерва в листуванні цього разу зумовлена Зеноном Вашневським, який довго зволікав із наступним листом. Ми не знаємо його змісту. З відповіді Шульца можна виснувати, що лист був сповнений докорів і жалів. У ньому Вашневський заявив, що лаконічність послань і затримки в кореспонденції колишнього колеги є виразом його дистанціювання і до часопису “Kamena”, який публікує Вашневський (оскільки не надсилає обіцяного уривку прози), і до нього особисто (оскільки не відповідає довірою на довіру). Шульц навально заперечує: «До “Kameny” я ставлюся зі щирою повагою та симпатією як до видання, що високо підносить прапор чистої безкомпромісної поезії»[[]]1. Джерело непорозуміння й нерозуміння він вбачає в їхній психічній відмінності: «Вашій білявій слов’янській душі не зрозуміти заплутаних і покручених шляхів, якими ходить моя темна й меандрична, повна вузлів і пелехів!»². Шульц вбачає у Вашневському «люб’язну сердечність і начисто симпатичну природність»³, які йому самому не притаманні. Врешті він визнає, що «мабуть, не здатний на ту відвертість, якої Ви від мене очікували»⁴. Головною причиною, однак, є, на думку Шульца, духовний стан, у якому він перебував від часу появи «Цинамонових крамниць»*; «я зав’яз, – зізнається він Вашневському, – у глибокому занепаді духу, і мені здається, що я вже нічого більше не здужаю написати! Я втішаю і переконую сам себе, що то неврастенія, проте ота відраза до пера триває вже понад шість місяців, і це, однак, дає підстави для роздумів»⁵. Однак ця «неврастенія» охопить значно ширшу сферу. Про це Шульц уже писав у попередньому листі (від 24 квітня). Здається, однак, Вашневський цього не розуміє. Він задає нав’язливе запитання: «Що Вас, до лиха, гнітить?», на яке посилається Шульц і на яке реагує так: «Я не можу на це відповісти. Смуток життя, тривога перед майбутнім, якесь невиразне передчуття жалюгідного кінця всього, якась декадентська Weltschmerz [нім. «світова скорбота»], абощо, до лиха»⁶.

Кілька речень Шульц присвячує справі обіцяного прозового уривка для часопису „Kamena”. Він навіть уже щось вибрав, «властиво, не уривок, – як він пише, – а до певної міри завершену річ під назвою “Липневі ночі”⁷ [Noce lipcowe]». Однак він не може переслати його відразу, бо з’явилися нові внутрішні перешкоди: «І ото я не знаходжу енергії, щоб її виправити та переписати, позаяк маю її в чернетці в дещо сирому стані. Маю відчуття, як наче повторним опрацюванням я спрофаную ту річ, що виросла з певного ґатунку натхнення, до якого я тепер уже не годен сягнути»⁸.

Подальша частина листа присвячена майбутнім літнім канікулам, які для Шульца та Вашневського, як учителів, означали змогу вільніше розпорядження своїм часом. У зв’язку з цим Шульц заявляє: «Надзвичайно охоче я хотів би з Вами зустрітися. Куди Ви виїжджаєте 20 VI? Може, те місце буде якось досяжне для мені під час канікул»⁹. Він зазначає, що скромні фінансові ресурси, якими володіє, не дозволяють йому снувати великі плани (наприклад, супроводжувати Вашневського у подорожі до Італії, про що той мав би згадати у своєму листі). «Я мав би десь сховатися на селі й писати, – додає Шульц. – Може, поїду до Закопаного, з огляду на стан здоров’я. Це залежить від того, чи отримаю на це субсидію»¹⁰. Він запевняє Вашневського, що хоче «залишатися з Вами на свята в контакті»¹¹.

У їхньому листуванні вперше з’являється ім’я Александра Лещица¹² [Aleksandr Leszczyc], торговця творами мистецтва, який влаштовував у період відпусток виставки живопису на курортах. Шульц обіцяє Вашневському отримати в Лещица інформацією про фінансові умови, коли зустрінеться з ним у Трускавці. (cp) (перекл. ап)

Дивіться теж: 15 березня 1934, 24 березня 1934, 2 квітня 193[4], 24 квітня 1934, 23 червня 1934, 28 серпня 1934, 14 вересня 1934, 30 вересня 1934, 6 жовтня 1934, 15 жовтня 1934, 7 листопада 1934, 15 листопада 1934, 19 грудня 1934, 28 січня 1935, 16 березня 1935, [25 березня 1935], 24 червня 1935, 13 липня 1935, 3 серпня 1935, [7 серпня 1935], 2 червня 1937, 4 серпня 1937, [5 січня 1938], 24 квітня 1938. (бг)