Дрогобич. Бруно Шульц пише листа Тадеушові Брезі.
Перша частина Шульцового листа до Тадеуша Брези, прозаїка та редактора газети „Kurier Poranny”* має виразно есеїстичне, а водночас дуже інтимне звучання. Шульц починає з відомого уривка (в майбутньому часто цитованого): «Мені потрібен товариш. Мені потрібна близькість спорідненої людини. Я прагну якоїсь запоруки внутрішнього світу, існування якого постулюю. Безугавно тільки тримати його на власній вірі, нести його всупереч усьому силою своєї перекірливості – то праця й мука Атласа» . Щойно при зустрічі з іншою людиною, каже Шульц, творчий індивід може переглянути себе і знайти підтвердження (і доповнення) свого візіонерства : «Світ ніби чекав на ту спілку: досі замкнений, тісний, без подальших планів, він починає дозрівати барвами далечіні, лускати й відкритись углиб» .
Посилаючись на попередній (втрачений) лист, у якому Бреза звірявся у докучливому відчутті браку часу, Шульц дволично вихваляє оту його недугу: «Ви либонь виповнені неофіційними подіями, незареєстрованими чинностями, які Вам під носом пожирають час, перш ніж Ваша офіційність зважиться його після численних церемоній скуштувати» . Після цього уривку відбувається загальна апологія людських слабкостей, власне які, пише Шульц, передусім дозволяють людям подружитися: «Без накипу ми були б замкнені в собі й нічого не потребували» .
Наприкінці листа Шульц запрошує Брезу до Дрогобича*. Він хотів би показати його місто свого дитинства і ще раз поглянути на нього – цього разу очима Брези.
Дивіться також: 13 листопада 1934, 12 грудня 1934*, 16 серпня 1937*. (jo)
