8 лютого 1939, середа

Варшава. Зоф’я Налковська коментує в Щоденниках Dwugłos o Schulzu [Двоголосся про Шульца] Казімежа Вики та Стефана Наперського, опублікований у часописі „Ateneum”.

У числі 1 часопису „Ateneum” за 1939 рік були оприлюднені дві статті про творчість Шульца, написані Казімежом Викою* та Стефаном Наперським*, під загальною назвою Dwugłos o Schulzu [Двоголосся про Шульца*]. Це винятково кусюча атака на прозу Шульца, хоча, як пише Влодзімеж Болецький*, «відокремивши уміщені в ній [публікації] описові спостереження від інтерпретаційних тез, можна констатувати, що обидва критики винятково влучно охарактеризували найважливіші риси поетики Шульца»1. Вика і Наперський звинуватили Шульца в антигуманізмі та антиреалізмі, відсутності ієрархії, захопленні нелюдським часом і маргіналіями. Наперський пише: «Специфічний світ уявлень епігона, яким є Шульц, відзначається довільністю й каліцтвом; цю вадливість він підпирає милицями стилю: замість новел пише трактати прекраснодуха»2.

Зоф’я Налковська обурено3 згадує в Щоденниках про статті Вики та Наперського: «Нечувану напасть Вики та Наперського в часописі „Ateneum” на Шульца, як на каліку й неповносправного, я також відчуваю як дуже лихий симптом»4. Налковська уміщує Двоголосся про Шульца серед інших подій, які породжують у неї почуття відчуженості: гострої критики її інсценізації Пані Боварі та суперечок довкола нагороди Академії Незалежних5, лауреатів якої визначала редакція тижневика „Wiadomości Literackie”*.

Дивіться також: 15 квітня 1934. (мр)

  • 1
    Włodzimierz Bolecki, Dwugłos o Schulzu, [в:] Słownik schulzowski, opracowanie i redakcja: Włodzimierz Bolecki, Jerzy Jarzębski, Stanisław Rosiek, Gdańsk 2006, s. 94.
  • 2
    Stefan Napierski, Kazimierz Wyka, Dwugłos o Schulzu, [в:] Kazimierz Wyka, Stara szuflada, Kraków 1967, s. 264.
  • 3
    Ганна Кірхнер вважає, що хоча Двоголосся про Шульца справді містить дуже гостру критику на адресу письменника, проте Налковська помилково, надто буквально прочитує вислови, які Наперський уживає метафорично: каліцтво і неповносправність. Див. посилання 2 до запису від 8 лютого 1939, [в:] Zofia Nałkowska, Dzienniki IV: 1930–1939. Część 2 (1935–1939), opracowanie, wstęp i komentarz Hanna Kirchner, Warszawa 1988, s. 388.
  • 4
    Zofia Nałkowska, Dzienniki IV: 1930–1939. Część 2 (1935–1939), s. 386–387.
  • 5
    Академія Незалежних постала у відповідь на створення владними органами «санації» Польської академії літератури. У 1934 тижневик „Wiadomości Literackie” оголосив плебісцит під гаслом «Кого б ми обрали до Академії Незалежних, якби така Академія постала». Про результати було оголошено 10 лютого 1935 року. Від 1936 року Академія незалежних присуджувала нагороду «Книжка року». У 1939 році був візначений роман Єжи Анджеєвського Ład serca [Лад серця]. Див.: Kogo wybralibyśmy do Akademii Niezależnych, gdyby taka Akademia powstała? Rozstrzygnięcie plebiscytu czytelników „Wiadomości Literackich”, [в:] Wiadomości Literackie (1924–1939). Wybór, wybór, wstęp i opracowanie Agata Zawiszewska, Warszawa 2015, s. 183–184 (першодрук: „Wiadomości Literackie” 1935, nr 6), а також Agata Zawiszewska, Wstęp, [в:] ibidem, s. 44–45; Andrzej Zdzisław Makowiecki, hasło „Wiadomości Literackie”, [в:] Słownik literatury polskiej XX wieku, zespół redakcyjny Alina Brodzka, Mirosława Puchalska, Małgorzata Semczuk, Anna Sobolewska, Ewa Szary-Matywiecka, Wrocław 1992, s. 1175.