3 серпня 1938, середа, час: 14.10

Париж. Бруно Шульц вирушає на станцію пневматичної пошти на вулиці Дюпен [Dupin], щоб переказати посилку для Еліо Ґанцерло [Elio Ganzerlo], котра через відсутність адресата за вказаним місцем повертається через кілька годин до відправника.

У написаному французькою мовою листі Шульц переказує Ґанцерло вітання від доктора Сруля Шмера [Srul Schmer] (терапевта) та його дружини Дзюні, яка була ученицею Шульца в гімназії Блатта*. Він запрошує Ґанцерло завітати наступного дня («між 8 і 9»), до готелю «Орієнт», де він мешкає, позаяк, як він пише, хоче вручити йому «невеликий подарунок від [...] спільних друзів»1. Зустріч не відбувається. Надсилаючи запрошення, Шульц користується послугами пневматичної пошти2. Посилку він відправив о 14:10 зі станції №80 по вулиці Дюпен, 3, розташованій за триста метрів від готелю «Орієнт». Переписуючи адресу Ґанцерло зі свого записника на стандартний бланк пневматичної пошти, Шульц не був упевнений у правописі і подав одну над одною дві версії: „7, rue Danou” і „7, rue d’Aunon / Paris V”. Жодна з них не виявилася правдивою. У Парижі таких вулиць немає. Посилка спочатку потрапила на станцію 29 у п’ятому окрузі, звідки її доправили до номера 7 на вулицях Lhomond і Damals, звідки вона повернулася з інформацією, що Ґанцерло за цими адресами невідомий. Врешті-решт поштові службовці прочитали назву вулиці як „7, rue Daunou”, і двічі спробували доправити посилку туди. Безуспішно. Через кілька годин вона повернулася з запискою: «Друга спроба вручити, особа відсутня, її годі знайти, незнана на вулиці Дуну»3. Можливо, тому, що в будинку №7 містився Театр Дуну4.

Чи Ґанцерло там працював? Ким він був? Актором? Людиною театру? Чому він назвав адресу театру як своєю власну? Сьогодні ми знаємо про нього лише те, що можна виснувати з короткого листа. Це приятель дрогобицьких друзів Шульца. Як він познайомився зі Шмерами? Як перетнулися шляхи дрогобичан із таємничим чоловіком з прізвищем, яке звучить на італійський лад? Чи Шульц, бажаючи зустрітися з Ґанцерло, робив лише дружню послугу, чи, може, хотів попросити його про допомогу у налагодженні контактів із мистецьким середовищем Парижа? Якщо так, то цей намір провалився. (cp) (перекл. ап)

  • 1
    Телеграма Бруно Шульца до Еліо Ґанцерло від 3 серпня 1938, [в:] Bruno Schulz, Dzieła zebrane, tom 5: Księga listów, zebrał i przygotował do druku Jerzy Ficowski, uzupełnił Stanisław Danecki, Gdańsk 2016, s. 189.
  • 2
    Elisa Le Briand, Anne-Laure Cermak, Le réseau avant l’heure. La Poste pneumatique à Paris (1866–1984), Paris 2006.
  • 3
    Телеграма зберігається в колекції Музею літератури в Варшаві (подарунок Адама Сандауера [Adam Sandauer]), вона відтворена як Лист Бруно Шульца до Еліо Ґанцерло і прокоментована Войчехом Хмужинським [Wojciech Chmurzyński] в: Bruno Schulz. 1892–1942. Katalog-pamiętnik wystawy „Bruno Schulz. Ad Memoriam” w Muzeum Literatury im. Adama Mickiewicza w Warszawie, pod red. Wojciecha Chmurzyńskiego, Warszawa 1995, s. 152–153.
  • 4
    Запроєктований у стилі ар-деко архітектором Авґустом Блюйзеном [August Bluysen], він функціонував від 1921 року. Це був театр середнього розміру. Він міг умістити майже півтисячі глядачів. Театр Дуну [Daunou Theatre] від самого початку спеціалізується на легкому репертуарі. У 1938 році було поставлено дві комедії Андре Бірабо [André Birabeau]:: „Dame Nature” і „Le Nid”.