Париж. Бруно Шульц зустрічається з паризьким маршаном (торгівцем творами мистецтва) Андре Ротґе [Andrém J. Rotgé] та обговорює з ним умови організації в його галереї виставки своїх рисунків.
Зустріч відбулася невдовзі після прибуття Шульца до Парижа. Однак точну дату встановити важко. Радше за все, це трапилося не першого дня, проте напевно до 5 серпня, оскільки в листі, датованому цим днем, Ротґе посилається на розмову, яку він уже мав із Шульцом.
Контакт із маршаном Шульц встановив уже в Парижі. Хоча жоден зі збережених листів не містить цього прізвища, Шульц потрапив до нього не випадково. Ротґе уже певний час співпрацював із польськими та єврейськими митцями, які творили в Парижі. У його галереї за адресою 140 Faubourg St. Honoré у другій половині 1930-х років виставляли свої роботи, зокрема: Марк (Марек) Стерлінґ [Marc (Marek) Sterling], Абрагам Вайнбаум [Abraham Weinbaum], Міра Зилова [Mira Zylowa], а передусім Йоахим Вайнґарт [Joachim Weingart], котрий брав участь у восьми виставках, у тому числі індивідуальних. Під час перебування Шульца в Парижі Вайнґгарт постійно був присутній у галереї Андре Ротґе. У травні й червні 1938 року він виставлявся разом із Мірою Зиловою, а від серпня до жовтня показував свої твори на колективній виставці. Тому саме він мусив сконтактувати Шульца зі знайомим маршаном. Чи були вони знайомі раніше? Все вказує на це. Їхні шляхи не раз перетиналися. Вайнґарт народився в Дрогобичі в 1895 році. Він був учнем гімназії*, в якій Шульц відвідував на два роки старший клас. У 1912 році він вирушив навчатися до Академії мистецтв у Відні й пробув там із перервами до 1921 року, а отже в той сам період, коли у столиці перебував і Шульц. У вересні 1923 він мав індивідуальну виставку у Львові, в 1932 в Варшаві. У 1925 Вайнґгарт виїхав до Парижа і підтримував тісні стосунки з мистецьким середовищем Львова.
Галерея Андре Ротґе, куди він привів Шульца, містилася в дуже престижному місці на правому березі Сени. На тій самій вулиці неподалік була розташована знаменита галерея Бернгайм-Жене [Bernheim-Jeune], з якою були тоді пов’язані такі малярі, як Умберто Боччоні [Umberto Boccioni], Фернан Леже [Fernand Léger] та Анрі Матіс [Henri Matisse]. Зважаючи на мовні клопоти, Шульц мусив прийти на зустріч у супроводі того, хто вільно спілкувався французькою. Ніхто краще не пасував на цю роль, ніж Вайнґарт, і саме він був, мабуть, третім учасником розмови з паризьким маршаном. Шульц привіз із собою близько сотні рисунків і, ймовірно, також графічні роботи з циклу «Ідолопоклонна книга» [Xięga bałwochwalcza]. Ротґе погодився на пропозицію влаштувати виставку в його галереї, і, можливо, вже на першій зустрічі було домовлено, що вона відбудеться цього року, в першій половині листопада. (cp) (перекл. ап)
