Закопане. Станіслав Іґнацій Віткевич читає Цинамонові крамниці.
Наприкінці лютого Віткевич позичає Цинамонові крамниці. Він ліг у ліжко о двадцять першій годині, позаяк дуже втомився, і заходився читати. Він не може відірватися від лектури наступні чотири з половиною години. Віткевич засинає о першій тридцять, спить три з половиною години, відтак прокидається і повертається до читання. О восьмій годині Віткевич відкладає прочитані Цинамонові крамниці й поринає у вира повсякденних справ. О двадцять першій годині він виходить на прогулянку, і тоді підноситься в ньому «якийсь диявольський випар від накопичених за ніч клубочучих цинамонових осадів». Його душа здається йому «отруєною жахливим наркотиком Шульцового цинамону». Він чує в собі цинамонове белькотіння, «екстракт неартикульованих Шульцових отрут», які добре знаний йому світ називають по-новому, представляючи його з геть іншій перспективі. Це деформований і чужий погляд, дійсність починає нагадувати йому сонне марево божевільного, аж нарешті «шульцуваті дословесні вичавки» затоплюють мозок Віткація, який бачить звичайний ліс на Антолівці «очима „Короля цинамону” і „Верховного Жреця Храму Жіночих Ніг”». Коли Віткевич бачить світ з перспективи Шульца, йому стає «страшно, а ще більше чудово».
Вражений Віткевич повертається додому і мабуть саме тоді дописує на полях свого листа до дружини нотатку: «Цинамонові крамниці чудові. Якби Шульц [в оригіналі: Szulz] описав таким чином увесь світ, а не лише один його куточок, він був би найген[іальнішим] пис[ьменником] світу». Останні слова він скорочує, бо на списаному аркуші паперу бракує місця. Свою думку Віткацій повторить 9 квітня 1934 року* в листі до Мечислава Хойновського [Mieczysław Choynowski] та у квітні 1935 року в другій частині статті Літературна творчість Бруно Шульца.
Див. також: 3 березня 1934, 9 березня 1934, 11 березня 1934, 11 квітня 1935, 24 серпня 1935. (тс) (перекл. ап)
