Дрогобич. Бруно Шульц, відповідаючи на листа, повного «подарунків і сувенірів» від Зенона Вашневського [Zenon Waśniewski], поринає у своєрідну археологію пам’яті та визначає напрямки майбутніх контактів.
Автограф листа Зенона Вашневського не зберігся. Проте з відповіді Шульца можна виснувати, що відправник надіслав йому сімейні фотографії, замальовки, а також щойно виданий у бібліотеці часопису „Kamena”* томик поезій Олександра Блока «Солов’їний сад» із власними ліногравюрами.
Отримані фотографії пожвавлюють пам’ять Шульца. Тепер він уже може пов’язати прізвище з фізіономією особи, котру, як він стверджує, усі роки пам’ятав і часто згадував. «Тепер я собі дуже добре пригадую, що Ви мені не раз асистували, – пише він. – Пам’ятаю якісь прогулянки та розмови. Ви були похмурої вдачі, радше мовчазним і замкнутим. Чи Ви таким і зосталися? А може, то лишень форма Ваших брів і очей зумовлювала ту своєрідну слов’янську, лагідну похмурість».
Він дякує Вашневському за надіслані начерки, на яких зображені карикатурні портрети Шульца та інших постатей львівської доби. «Мій портретик я відразу впізнав, колега, зображений у профіль, із орлиним носом і слідами зголеного заросту, – то кол. Циґе з Лодзі. Я також пригадав собі асистента Садловського». Подаровані начерки Шульц додав до свого архіву на Флоріянській*, – і вони розділять долю інших його архівних матеріалів.
Плануючи спільні починання, Шульц, зацікавившись графікою Вашневського, висловлює бажання вивчати під його керівництвом техніку гравюри на дереві (хоча, мабуть, йдеться усе ж про ліногравюру). Втілення цього проєкту потребує безпосереднього контакту. Шульц, хоча й вибирається незабаром до Варшави*, не може відповісти на запрошення Вашневського і відвідати його в Холмі. «Добре було улітку десь зустрітися», – пише він. Ця тема ще не раз виринатиме в листах Шульца. Єдина зустріч із Вашневським відбудеться щойно влітку 1936 року у Закопаному*. Після того, як вони двадцять років тому роз’їхалися в різні боки, це буде їхня перша і остання зустріч.
Шульц не може віддячити Вашневському за отримані подарунки ні примірником «Цинамонових крамниць»* (оскільки видавництво «Рій»* не надсилає замовлених примірників), ні гравюрами з «Ідолопоклонної книги»*, які він з незрозумілих причин називає офортами (бо «нема часу зробити відбитки»). Проте він обіцяє зробити те, що найголовніше для Вашневського, – дати для публікації щось зі своєї літературної творчості. З цією метою він уточнює: «Чи може то бути уривок прози, який я міг би послати до «Камени», чи мусить бути щось цілого? Припускаю, що може бути й уривок. Невдовзі надішлю». (cp) (перекл. ап)
Дивіться теж: 15 березня 1934*, 2 квітня 193[4]*, 24 квітня 1934*, 5 червня 1934*, 23 червня 1934*, 28 серпня 1934*, 14 вересня 1934*, 30 вересня 1934*, 6 жовтня 1934*, 15 жовтня 1934*, 7 листопада 1934*, 15 листопада 1934*, 19 грудня 1934*, 28 січня 1935*, 16 березня 1935*, [25 березня 1935*], 24 червня 1935*, 13 липня 1935*, 3 серпня 1935*, [7 серпня 1935*], 2 червня 1937*, 4 серпня 1937*, [5 січня 1938*], 24 квітня 1938*. (бг)
