Варшава. В числі 2-му тижневика „Tygodnik Ilustrowany” з’являється оповідання «Додо» [Dodo] Бруно Шульца з ілюстраціями автора.
Оповідання споряджене редакційною приміткою «Рисунки автора». Для цієї публікації Шульц підготував аж сім ілюстрацій. Раніше, ймовірно восени 1934 року, він мусив це узгодити у листуванні з Вацлавом Чарським* [Wacław Czarski], тодішнім редактором часопису „Tygodnik Ilustrowany”*. Можливо, ілюстрації до оповідання Шульц забирає з собою до Варшави, де разом із Юзефиною Шелінською* [Józefina Szelińska] проводять зимові канікули, і вручає їх особисто Чарському. Він мав для цього гарну нагоду. Згадуючи через багато років про своє перебування у Варшаві на межі 1934 і 1935 років, Шелінська напише Єжи Фіцовському*: «Ми також зав’язали д. жваві стосунки зі щирим і милим добрим Вацьом Чарським, котрий обіцяв знайти мені роботу у Варшаві». Що б там не було, оповідання з’являється вже 13 січня з авторськими ілюстраціями Шульца. Це його перша публікація в тижневику „Tygodnik Ilustrowany”, періодичному виданні з багатолітньою традицією, що виходило з 1859 року, і в другій половині XIX століття відігравало важливу роль у літературному житті. Вплив часопису „Tygodnik Ilustrowany” в 1930-х роках був значно меншим. Керований у ті часи Здзіславом Дембіцьким [Zdzisław Dębicki], тижневик не був пов’язаний із жодним політичним чи мистецьким спрямуванням, мав характер популярного літературного журналу. У наступні роки Шульц буде тісно співпрацювати з часописом, опублікувавши кілька власних оповідань та рецензій на книжки.
Оповідання «Додо» автор включить у том «Санаторій під Клепсидрою»* (1937). У цьому виданні уміщені лише дві ілюстрації. Вони повторюють теми, відомі з публікації в тижневику, проте в іншому ракурсі. В обох випадках Шульц також ужив іншу техніку рисунку. У часописі це вільний начерк олівцем, у книзі – синтетичний рисунок пером, утриманий у тій самі конвенції, що й інші ілюстрації з «Санаторію під Клепсидрою». Набагато більше (майже сорок) відмінностей між двома виданнями можна знайти в тексті оповідань. Загалом це редакційні стилістичні правки, які Шульц не переніс до пізнішого книжкового видання. Про декілька оповідань, у тому числі про «Додо», Шульц написав у листі від 16 квітня 1935 року до Зенона Вашневського: «То все давніші речі» – давніші, тобто з 1920-х років. (cp) (перекл. ап)
