Ґданськ. Юзефина Шелінська, колишня наречена Бруно Шульца, наклала на себе руки у віці вісімдесяти шести років.
Тривалий час перебуваючи в стані зневіри й смутку, хвора, залежна від інших через ушкоджений тазостегновий суглоб, вона ковтає жменю снодійних таблеток. У помешканні по вулиці Костюшка 107/9 її знаходить приятелька. Попри негайне втручання лікарів, Шелінська* помирає в лікарні о 15.30.
Її поховали на кладовищі Сребжисько у Ґданську.
Починаючи вже з 1970-х років, Шелінська починає писати про «непогамовану депресію» . Аж до останнього її листа Єжи Фіцовському* згадки про «втому», «яловість», «нещасну пригніченість», «порожнечу», «пустку», «відсутність мотивації та енергії», «почуття відходу», «безглуздого існування» з’являтимуться дедалі частіше (ось один із найбільш промовистих уривків: «[...] і люди нецікаві, і життя в людини по-сірому страшне, по-дурному провінційне, д. самотнє, без зовнішнього блиску» ).
Після її смерті Фіцовський, якого раніше зобов’язувало дане ним слово честі, розкриває особу нареченої Шульца, яку він багато років приховував, користуючись ініціалом «J.» («Ю.») .
Дивіться також: кінець 1932 року, весна 1933, літо 1933, кінець літа 1933, грудень 1933, кінець 1935 року / початок 1936 року, 8 лютого 1936, середина січня 1937*, 22 січня 1937, лютий/березень 1937, перший квартал 1937, 1940 рік. (rb)
