Народився близько 1893 року в Дрогобичі, помер там само в 1936 році. Інтелігент і ерудит, шанувальник і знавець мистецтва, а також бібліофіл. Упродовж багатьох років він вивчав право в Яґеллонському університеті в Кракові, проте формально ніколи так і не закінчив цього факультету. Шульца пов’язувала з ним багатолітня дружба, що сягала ще шкільних часів і незмінно тривала аж до смерті Емануеля. Реґіна Зільбернер, учениця Шульца, яка до війни мешкала поряд із Пільпелями, запам’ятала, що в 1920–1930-х роках Шульц майже щодня відвідував свого приятеля у його будинку по вулиці Шевченка 8* . Зрештою, окрім дружніх взаємин, обидвох чоловіків пов’язували широкі інтелектуальні та художні зацікавлення. Принаймні стільки ж часу, як у розмовах із Мундеком – так називали його близькі (він на зміну також уживав ім’я Едмунд), Шульц проводив у книгарні Пільпеля-батька на розі дрогобицького ринку, де міг безкоштовно читати або випозичати книжки польською чи німецькою мовами, які його цікавили. На думку Єжи Фіцовського, вільний доступ до книгозбірні Пільпелів становив одну з підвалин літературної освіти Шульца .
Від 1918 року Емануель Пільпель разом зі Станіславом Вайнґартеном, Міхалом Хаєсом, Марією Будрацькою та Бруно Шульцом спільно заснували в Дрогобичі неофіційну групу єврейських інтелектуалів і художників «Каллея». Єжи Фіцовський стверджує, що в 1925 році саме в будинку Едмунда відбулася перша зустріч Шульца зі Станіславом Іґнацієм Віткевичем, під час якої Віткацій виконав (втрачений) «пастельний портрет Шульца – фантастичну композицію голови, розташованої на риб’ячому хвості» .
Не зберіглася жодна світлина Пільпеля. Проте ми дізнаємося про те, як він насправді виглядав, завдяки кільком рисованим портретам, на яких Шульц реалістично зобразив його фізіономію. Крім того, обличчя Емануеля, поруч із обличчям Вайнґартена, самого автора та інших мешканців Дрогобича, часто фігурує в графічних творах із Xięgi bałwochwalczej [Ідолопоклонної книги].
Досі не знайдене також багаторічне листування Шульца з Пільпелем, хоча, якщо вірити спогадам Зільбернер, ці листи були чудовою літературою і задовго до дебюту Шульца віщували надзвичайний розвиток його таланту: «Мундек захоплено читав мені ці листи і, підносячи угору потужний вказівний палець, казав: „Запам’ятай собі, що я тобі зараз скажу, Бруно ще буде відомим письменником”» .
Починаючи від близько 1934 року Емануель Пільпель хворів на рак легень. На останній стадії пухлини Шульц опікувався помираючим приятелем.
Див. також: 1918 рік*, 1925 рік*, 1936 рік*. (яо)
