Дрогобицький нафтовий магнат, місцевий політик і багатолітній неофіційний правитель міста.
Народився 17 січня 1866 року в Дрогобичі*, помер 12 липня 1926 року на курорті Карлсбад (Карлові Вари) на терені сучасної Чехії. Він одружився з кузиною Аделею Ґартенберґ, дочкою Лазара Ґартенберґа, одного з найбагатших промисловців нафтового басейну і включився у родинний нафтовий бізнес. На межі XIX–XX століть він був однією з найвпливовіших осіб Дрогобича, зокрема, багатолітнім заступником бурмістра і головою місцевого кагалу, охоче також втручався в регіональну політику. На думку сучасників, саме він фактично керував містом, часто зловживаючи своїми привілеями. Проти Фоєрштайна виступали сіоністські та соціал-демократичні групи, що діяли в дрогобицькій окрузі. На тлі цієї суперечки його епізодично представив Станіслав Антоній Мюллер* у романі Генрик Фліс (1908), де під псевдонімом Марека Берґмана він був показаний як завбачливий і спритний маніпулятор, захисник інтересів польсько-єврейської групи нафтовиків 1.
Фальсифікації, які Фойєрштайн вчинив під час виборів до Державної Ради Австрії 19 червня 1911 року, стали безпосередньою причиною спалаху заворушень у Дрогобичі, відтак криваво придушених військом. Якщо вірити мемуарній прозі Анджея Хцюка*, Шульц спостерігав з вікна будинку на Ринку* останній, особливо жорстокий і нічим не виправданий етап пацифікації натовпу. Через багато років він навіть зізнався, що вигляд побоїща не тільки завдав йому травми, а й викликав потребу в літературному вираженні: «Це звучить дуже спрощено і шаблонно, але від того дня я знав, що писатиму» 2.
Події 1911 року безумовно залишили свій відбиток на образі (в т.ч. посмертному) Якуба Фоєрштайна. У Місяцевій Землі Хцюк каже про «мафію Фоєрштайнів» 3, анонімний автор брошури Prawda o wyborach drohobyckich [Правда про дрогобицькі вибори], опублікованої одразу після тих подій львівським товариством «Кадіма», характеризує його – не без особистої пристрасті, – як неписьменного тирана 4. Нині його подібним чином характеризують Веслав Будзинський* 5 і Станіслав Славомір Нічея 6. Слід утім зазначити, що біографію Якуба Фоєрштайна не завжди можна звести до цієї схеми. Мщислав Мщивуєвський* – до речі, палкий супротивник Фоєрштайна, – зазначає, що той часто брав участь у благодійних заходах та підтримував соціальні ініціативи, зокрема був засновником Єврейського сирітського притулку*, який від 1913 року містився по вулиці Собеського 7.
Одна з вулиць Дрогобича до Першої світової війни називалася на честь Якуба Фоєрштайна (у міжвоєнний період Сенкевича, тепер Франка).
У 1914 році родина Фоєрштайнів перебралася до Відня. (яо)