Фоєрштайн Якуб

Дрогобицький нафтовий магнат, місцевий політик і багатолітній неофіційний правитель міста.

Народився 17 січня 1866 року в Дрогобичі*, помер 12 липня 1926 року на курорті Карлсбад (Карлові Вари) на терені сучасної Чехії. Він одружився з кузиною Аделею Ґартенберґ, дочкою Лазара Ґартенберґа, одного з найбагатших промисловців нафтового басейну і включився у родинний нафтовий бізнес. На межі XIX–XX століть він був однією з найвпливовіших осіб Дрогобича, зокрема, багатолітнім заступником бурмістра і головою місцевого кагалу, охоче також втручався в регіональну політику. На думку сучасників, саме він фактично керував містом, часто зловживаючи своїми привілеями. Проти Фоєрштайна виступали сіоністські та соціал-демократичні групи, що діяли в дрогобицькій окрузі. На тлі цієї суперечки його епізодично представив Станіслав Антоній Мюллер* у романі Генрик Фліс (1908), де під псевдонімом Марека Берґмана він був показаний як завбачливий і спритний маніпулятор, захисник інтересів польсько-єврейської групи нафтовиків 1.

 

Фальсифікації, які Фойєрштайн вчинив під час виборів до Державної Ради Австрії 19 червня 1911 року, стали безпосередньою причиною спалаху заворушень у Дрогобичі, відтак криваво придушених військом. Якщо вірити мемуарній прозі Анджея Хцюка*, Шульц спостерігав з вікна будинку на Ринку* останній, особливо жорстокий і нічим не виправданий етап пацифікації натовпу. Через багато років він навіть зізнався, що вигляд побоїща не тільки завдав йому травми, а й викликав потребу в літературному вираженні: «Це звучить дуже спрощено і шаблонно, але від того дня я знав, що писатиму» 2.

Події 1911 року безумовно залишили свій відбиток на образі (в т.ч. посмертному) Якуба Фоєрштайна. У Місяцевій Землі Хцюк каже про «мафію Фоєрштайнів» 3, анонімний автор брошури Prawda o wyborach drohobyckich [Правда про дрогобицькі вибори], опублікованої одразу після тих подій львівським товариством «Кадіма», характеризує його – не без особистої пристрасті, – як неписьменного тирана 4. Нині його подібним чином характеризують Веслав Будзинський* 5 і Станіслав Славомір Нічея 6. Слід утім зазначити, що біографію Якуба Фоєрштайна не завжди можна звести до цієї схеми. Мщислав Мщивуєвський* – до речі, палкий супротивник Фоєрштайна, – зазначає, що той часто брав участь у благодійних заходах та підтримував соціальні ініціативи, зокрема був засновником Єврейського сирітського притулку*, який від 1913 року містився по вулиці Собеського 7.

Одна з вулиць Дрогобича до Першої світової війни називалася на честь Якуба Фоєрштайна (у міжвоєнний період Сенкевича, тепер Франка).

У 1914 році родина Фоєрштайнів перебралася до Відня. (яо)

  • 1
    У книжці Мюллера головний герой мимохідь знайомиться з Берґманом на одному з елітних прийомів: «У цій групі Фліс помітив кілька знайомих постатей із рокомиських [дрогобицьких] солідних нафтових фірм, які задавали тон містові. Був там пан над панами, мільйонер Розенбаумом, який розпочав був свою кар’єру від доправи молока маленьким візком, запряженим собакою, і заступник бурмістра Марек Берґман, меткий фінансист і дипломат, фактичний міський голова, прикрашений орденом Залізної Корони III класу за послуги, надані урядові під час виборів». Цит. за: Stanisław Antoni Mueller, Henryk Flis, t. I, Kraków 1976, s. 183–184.
  • 2
    Andrzej Chciuk, Ziemia księżycowa, Warszawa 1989, s. 89; український переклад Наталки Р: Анджей Хцюк, Атлантида. Місяцева Земля, Київ 2011, с. 400.
  • 3
    Andrzej Chciuk, Ziemia księżycowa, s. 85; Анджей Хцюк, Атлантида. Місяцева Земля, с. 395.
  • 4
    NN, Prawda o wyborach drohobyckich odbytych dnia 19. czerwca 1911 r., Lwów 1911, s. 3.
  • 5
    Wiesław Budzyński, Miasto Schulza, Warszawa 2005, s. 22.
  • 6
    Stanisław Sławomir Nicieja, Kresowa Atlantyda. Historia i mitologia miast kresowych, t. VII: Drohobycz, Majdan, Schodnica, Sławsko, Turka, Opole 2015, s. 87.
  • 7
    Mścisław Mściwujewski, Z dziejów Drohobycza, część II, z rysunkami Stefana Jarosława Stupnickiego, Drohobycz 1939, s. 186.