Дрогобич. Бруно Шульц знайомиться з Юзефиною Шелінською.
Їхню зустріч влаштував Олексій Кущак*, вчитель фізики та друг Шульца, який попросив Шелінську* від його імені погодитися позувати для портрета. «Яка ж мадам Боварі відмовила би митцеві», – зізналася вона через багато років по тому.
Шелінська мало не зразково вписувалася у Шульцівський фізичний ідеал жінки, відомий нам завдяки його графічним творам: висока, поставна, чорне волосся запнуте у кок, виразні риси обличчя, випнуті губи, а крім того ця елегантна жінка створювала враження владної, домінуючої.
Незабаром після цього розпочалися їхні спільні сеанси, які полягали не стільки у малюванні, скільки у дружніх розмовах про літературу та мистецтво. «Ті сеанси у мене [...] – згадує Шелінська в листі до Єжи Фіцовського*, – а відтак чарівливі прогулянки на луки за домом, до березового лісу, всуціль весняного, дали мені передчуття чудесності, неповторних переживань, які так нечасто трапляються у житті. Це був сам лиш екстракт поезії».
Між Шульцом та Шелінською постає приязнь, яка згодом переросте у близькі стосунки.
Дивіться також: кінець 1932 року, літо 1933, кінець літа 1933, грудень 1933, кінець 1935 року / початок 1936 року, 8 лютого 1936, середина січня 1937*, 22 січня 1937, лютий/березень 1937, перший квартал 1937, 1940 рік, 11 липня 1991. (рб) (перекл. ап)
