Париж. В паризькому щомісячнику „Kultura” з’являється Уривок із Щоденника Вітольда Ґомбровича про Бруно Шульца.
До написання цього тексту письменника надихнуло перше значне видання прози Шульца французькою мовою під назвою Traité des Mannequins, де було уміщено добірку оповідань із Цинамонових крамниць і Санаторію під Клепсидрою. Для Ґомбровича це було зворушливе відчуття, про що він сам згадував у своєму листуванні з цього періоду: «Ця зустріч із ним через стільки років у [видавництві] Жульяра доволі мене зворушила, ми були близькими друзями, і він першим наробив галасу з приводу Фердидурке». Переклад оповідань Шульца французькою мовою був для Ґомбровича наче поверненням давно забутого приятеля, творчість якого почала здобувати визнання у світі літератури. «Є щось для мене дивного і, можливо, навіть трохи зворушливого в тому, що ми знову пара, – цього разу в широкому світі».
Попри такі заяви, Ґомбрович не намірявся впадати в ностальгійний тон, пишучи Уривок із Щоденника, присвячений Шульцові: «Про Бруно я напишу, напевно, радше дещо шокуючим чином, бо не хочу впадати в конвенцію отих „спогадів”». Отож, у Щоденнику Ґомбрович не намагається ідеалізувати давні часи, навпаки, – він провокаційно витягує якісь дріб’язкові або ганебні деталі з їх спільної біографії. При цьому він представляє себе та Шульца за принципом цілковитого контрасту – не лише в мистецьких та світоглядних питаннях, а й щодо зовнішності та походження. Він підкреслює інтелектуальну щедрість Шульца, який обдарував його творчість безкорисливим захопленням, а водночас представляє своє дилетантське ставлення до творів приятеля: «Чи прочитав я хоч одне його оповідання з початку до кінця? Ні, – вони навіювали на мене нудьгу». Попри чимало розбіжностей, Ґомбрович визнає себе, Шульца та Віткевича «трьома мушкетерами» або «трьома божевільними», яких об’єднали експерименти з формою. (тс)
