30 листопада 1914, понеділок

Відень. Після майже трьох місяців перебування в угорському містечку Серельмеш Бруно Шульц добирається до Відня.

Зійшов на Північному залізничному двірці (Nordbahnhof)* разом зі сотнями воєнних біженців з Галичини та Буковини. Після поразок Австро-Угорщини та інших центральних держав1 у Львівському повіті мешканці східних областей монархії масово покидають рідні краї, побоюючись козацьких переслідувань2. За офіційними даними, у Відні вже шукали прихистку кілька десятків тисяч вимушених мігрантів3. Тоді, коли більшість серед них, позбавлені засобів до існування, потрапляють до табірних бараків чи халуп у єврейській дільниці Леопольдштадт, Шульц успішно проходить обов’язкову процедуру контролю та в той же день реєструється у IX дистрикті Альзерґрунд (Alsergrund) по вулиці Зеєґассе (Seegasse), 3*4.

Помешкання номер 7 на другому поверсі кам’яниці він вочевидь отримав службово – у заповненому Шульцом реєстраційному формулярі відсутній обов’язковий підпис особи, яка має право власності на орендоване приміщення. Крім цього, вільні квартири у Відні* під час війни були зарезервовані для вищих за рангом посадових осіб та керівництва новостворених військових установ, а в дистрикті IX (дільниці, відомої як медична) слугували також для студентської молоді, що поповнювала лави Академічного легіону допомоги (Akademische Hilfslegion)5. Тому цілком можливо, що він був зобов’язаний надалі виконувати санітарну службу*. Тут розташована найвідоміша в Австро-Угорщині університетська клініка (AKH – Allgemaines Krankenhaus), через дві кам’яниці від помешкання Шульца був шпиталь Ізраелітської релігійної громади (Rothschild-Spital) по вулиці Зеєґассе, 9.

Вибір місця радше не був випадковий. Двомільйонна метрополія роками боролася зі складною житловою проблемою, багато родин, які часто складалися з кількох поколінь, змушені були мешкати в одній кімнаті зі спільною кухнею та туалетом на подвір’ї. У значній частині будинків була відсутня каналізація та опалення, не було закону про захист прав орендаря6. Тимчасом Шульц поселяється зі своєю старшою сестрою та племінником в історичній кам’яниці7, мешкає по сусідству з доцентом доктором Зиґмундом Фройдом8 неподалік барокового палацу Ліхтенштейн*9, в якому зберігається одна з найцінніших у світі колекцій творів мистецтва. Невідомо, як виглядало його помешкання під номером 7 на другому поверсі та чи мусив він, окрім сестри та племінника, ще з кимось його ділити10, однак, враховуючи розташування та розміри будинку загальною площею тисяча сімсот метрів, можна припустити, що воно могло складатися щонайменше з вітальні, їдальні, бібліотеки та типової для цієї архітектури туалетної кімнати у коридорі, призначеної для всіх мешканців.

Альзерґрунд – це дільниця заможних містян, річна платня за оренду розкішного апартаменту сягала навіть 25 тисяч корон11. Неможливо з’ясувати, скільки Шульц платив за оренду, але немає сумніву, що хтось мусив їх трьох фінансово підтримувати. Старший брат Ізидор – офіцер цісарсько-королівської армії, який керував будівництвом фортифікацій12 – перебував у дистрикті Ґросс-Едлерсдорф13, а на сусідній Каролінґассе мешкав двоюрідний брат матері дядько Йонаш – власник лісопильні у Трускавці та співкеруючий дрогобицьким підприємством алкогольних виробів. Вочевидь лише завдяки їхній допомозі доля Шульца як біженця склалася набагато краще, ніж долі тисяч інших людей. (йс) (вмк)

  • 1
    Під час Першої світової війни цей союз об’єднував Австро-Угорщину, Німецьку та Османську імперії, а від 1915 року до його складу увійшла також Болгарія.
  • 2
    Понад 90 відсотків серед них складали євреї, особливо наражені на репресії російської царської влади (Die Akten der Polizei Direktion, Krieges-Tagesereignisse, November 1914).
  • 3
    Згідно з рапортами поліції, до Відня щодня прибувало близько 3000 воєнних біженців, наприкінці листопада їх кількість сягала близько 90 тисяч (там само).
  • 4
    Згідно з цісарсько-королівським розпорядженням Міністерства внутрішніх справ від 15 вересня 1914 року, лише біженці, які виконували державні функції або мали фінансову підтримку, користувалися необмеженим правом оренди у Відні (Instruktion des k.k. Ministers des Inneren betreffend die Beförderung und Unterbringung von Flüchtlingen aus Galizien und der Bukowina. M.I. 11854/1914; Zenon Lasocki, Polacy w austriackich obozach barakowych dla uchodźców i internowanych, Kraków 1929, s. 11; Roman Taborski, Polacy w Wiedniu, Kraków 2001, s. 191).
  • 5
    Згідно з документом, що зберігається в Австрійському державному та військовому архіві (карта біженця з 1915 року), Щульц служив санітаром в Академічному легіоні допомоги (Akademische Hilfslegion). Це була студентська організація, що діяла у Віденській вищій технічній школі та у Львівській політехніці (її сестринському відповіднику). До завдань легіону входила, серед іншого, допомога у транспортуванні поранених та хворих бійців, яких перевозили з фронту до госпіталів. В архівних документах Вищої технічної школи за цей період Шульц не фігурує, тож він, ймовірно, невдовзі після початку війни проти Росії наприкінці літа 1914 року виконував санітарну службу у польовому госпіталі, створеному при Львівській політехніці.
  • 6
    Edgard Haider, Alltag am Rande des Abgrunds, Wien–Köln–Weimar 2013.
  • 7
    Колись її власником був близький приятель Людвіґа ван Бетховена – Йоганн Баптіст Фрайхерр фон Паскулаті (www.ig-immobilien.com).
  • 8
    Помешкання з кабінетом засновника психоаналізу розташоване за адресою Берґґассе (Berggasse), 19, на відстані близько восьми хвилин шляху від кам’яниці, в якій мешкав Шульц.
  • 9
    Приватна колекція родини доступна для відвідувачів від 1805 року.
  • 10
    Реєстраційні картки мешканців Відня періоду Першої світової війни, що зберігаються в Австрійському державному та військовому архіві, впорядковані за прізвищами, а не адресами. З цієї причини неможливо з’ясувати, чи у помешканні за адресою Зеєґассе (Seegasse), 3/7 ще хтось перебував, окрім Шульца та його родичів.
  • 11
    Тоді прожитковий мінімум становив близько 1600 корон на рік (Edgard Haider, Alltag am Rande des Abgrunds, Wien–Köln–Weimar 2013, s. 43).
  • 12
    „Leutant, k.u.k. Landsturmingenieur bei der k.u.k. Befestigungsbau Direction Wien”.
  • 13
    Нині Ґросседлерсдорф (Großjedlersdorf), XXI дільниця Відня. Архівна виписка з реєстраційними даними Ізидора Шульца свідчить про те, що раніше він мешкав у ґміні Ґерарсдорф (Gerarsdorf), а не „Ґерардсдорф” („Gerardsdorf”). Вочевидь Паоло Канеппеле, який надав мені цю виписку, допустив помилку в тексті про віднайдені ним реєстраційні картки Бруно Шульца та його родини (Paolo Caneppele, Bruno Schulz w Wiedniu, [в:] W ułamkach zwierciadła. Bruno Schulz w 110 rocznicę urodzin i 60 rocznicę śmierci, redakcja Małgorzata Kitowska- Łysiak, Władysław Panas, Lublin 2002).