Дрогобич. Після вторгнення російської армії в Галичину та перших поразок Австро-Угорщини на східному фронті Бруно Шульц, разом зі сестрою та племінником, покидає Дрогобич.
Уже понад місяць, як Галичина стала ареною кривавих сутичок поміж царською Росією та військами центральних держав, тобто союзу Австро-Угорщини, Німецької імперії та Османської імперії. Переправившись через річку Збруч, російські війська під командуванням Олексія Брусилова та Ніколая Рузського, що мали значну чисельну перевагу, спустошують окуповані території. Козацькі загони, за згодою старшини, плюндрують сусідні повіти, ґвалтують та грабують мирних мешканців, нерідко за участю місцевих русинів. Жертвою жорстоких переслідувань стають передусім євреї, яких звинувачують у шпигунстві. Лінія фронту наближається до Дрогобича.
Бруно Шульц, як і більшість мешканців Галичини та Буковини, рятується втечею, побоюючись російських репресій. У супроводі сестри Йоанни* та дванадцятирічного племінника Людвіка* він перебирається через Карпати до розташованого за триста кілометрів угорського містечка Серельмеш*. Невідомо, що в нього було спільного з цією невеличкою ґміною, але вочевидь саме тут він вирішив перечекати складну ситуацію, що панувала на двірці в Пряшеві* (угор. Епер’єш), через який після падіння Львова проходив єдиний шлях сполучення східних областей монархії з Віднем*. Цісарською та королівською залізницею перевозили передусім поранених, хворих та полонених, не вистачало потягів для десятків тисяч воєнних біженців, які поспіхом покидали рідні краї. Більшість серед них, позбавлені засобів до існування, добиралися до різних міст Австро-Угорщини, подорожуючи у товарних вагонах, призначених для худоби. Залізниця, що пролягала через гірську місцевість, була одноколійною, тож подорож тривала тижнями. Можливо, саме тому Шульц прибув до Відня лише через три місяці. (йс) (вмк)
