(A) Варшава. В подвійному числі 51–52 тижневика „Wiadomości Literackie” з’являється оповідання Бруно Шульца «Пенсіонер» [Emeryt] з шістьма ілюстраціями автора.
(Б) Лодзь. В додатку „Rewia Ilustrowana Tygodniowa” до газети „Głos Poranny” з’являється стаття Леона Лур’є [Leon Lourie] «1935 рік в літературі. Проза, поезія, драма і публіцистика в Польщі» [Rok 1935 w literaturze. Proza, poezja, dramat i czasopiśmiennictwo w Polsce], в якій згадано про Бруно Шульца.
(A) Редакція тижневика відклала оповідання для різдвяного номера, що є ознакою високого рангу Шульца як автора. Публікація побачила світ із шістьма рисунками, на яких зображені вузлові сцени оповідання. Їх значно більше, аніж у пізнішому «Санаторії під Клепсидрою»* [Sanatorium pod Klepsydrą] (1937 р.), де «Пенсіонер» був опублікований знову. Версія тексту в книжці суттєво (у 134 місцях) відрізняється від журнальної. І цього разу редакція на чолі з Мечиславом Ґридзевським* [Mieczysław Grydzewski] ужила власні стандарти польської мови, вилучаючи «чужинські» слова. На думку Єжи Фіцовського*, оповідання постало ще в 1920-х роках. (cp) (перекл. ап)
(Б) Намагаючись синтетично описати найважливіші літературні події 1935 року, Леон Лур’є також звернув увагу на «нове покоління» письменників. Спершу найбільшого успіху воно досягнуло в творчості, заснованій на деформації та втечі від реальності, проте зараз можна помітити надлам цього напрямку, найвидатнішими представниками якого є Міхал Хороманський [Michał Choromański] та Бруно Шульц. Хоча в 1935 році вони не опублікували жодного вартісного твору, але, на думку публіциста газети „Głos Poranny”, їхні творчі можливості ще не вичерпалися. (плс) (перекл. ап)
