28 квітня 1935, неділя

Варшава. В числі 17 часопису „Tygodnik Ilustrowany” опубліковане інтерв’ю Станіслава Іґнація Віткевича з Бруно Шульцом.

Готове вже щонайменше два місяці тому1, інтерв’ю нарешті оприлюднене в числі 17 часопису „Tygodnik Ilustrowany”*2. Текст з’явився попри вагання самого Шульца, який побоювався, що стаття «вже ніколи не буде опублікована»3. Публікація складається з інформаційного вступу Віткевича* під назвою Wywiad z Brunonem Schulzem [Інтерв’ю з Бруно Шульцом] та відповіді Шульца під назвою Bruno Schulz do St.I. Witkiewicza [Бруно Шульц до Ст. І. Віткевича] та чотирьох ілюстрацій – репродукцій трьох графічних творів із Ідолопоклонної книги* [Xięga bałwochwalcza] (Ідолопоклонна книга II, Ундуля вночі, Сусанна та старці [Xięga bałwochwalcza II, Undula w nocy, Zuzanna i starcy])4) та портрету Шульца роботи Віткація.

Листувальне інтерв’ю, проведене Віткевичем, – це переважно стаття Шульца про самого себе, як написав він у листі до редактора Вацлава Чарського* [Wacław Czarski]5, у формі узагальненої відповіді на раніше сформульовані проблеми. Питання були тільки приводом для висловлювань Шульца і навіть не увійшли до остаточної публікації в тижневику, хоча деякі з них легко реконструювати, зокрема питання про початки графічної творчості, про паралелі між рисунками і прозою, про філософську інтерпретацію, а також про літературний жанр і ґатункову класифікацію Цинамонових крамниць*.

Відповідь Шульца є одним із найважливіших його текстів, присвячених проблематиці власної творчості6. У ньому Шульц пише про міфічні образи, як-от дрожки, що виїжджають з нічного лісу, чи батько, який намагається захистити дитину від стихії ночі з баладі Ґете, котрі конституювали його поетичну уяву («залізний статутний капітал духу»). Водночас він вважає свою книжку автобіографічним романом у сенсі «духовної генеалогії», а також завдяки присутності фігури самотності, з якою він себе ототожнює. Інтерпретуючи Цинамонові крамниці, він багато пише про всюдисущу іронію. За словами Шульца, світ його оповідань заснований на принципі панмаскараду, на безугавних метаморфозах форм і масок та на атмосфері театральних лаштунків, де актори висміюють патетичні ролі, які грають7.

Вступ Віткевича, що передує публікації інтерв’ю, вважається свідченням його надзвичайної проникливості8. Віткацій одним із перших зауважив геніальність Шульца і не боїться писати про нього як про «нову зірку першої величини»9.

Див. також: 1 січня 1935, 4 березня 1935, 4 квітня 1935. (тс) (перекл. ап)

  • 1
    Можна мати певність, щ0 наприкінці лютого 1935 року текст відповіді Шульца вже був у Віткевича в Закопаному, див. лист Бруно Шульца до Вацлава Чарського, [в:] Bruno Schulz, Księga listów, zebrał i przygotował do druku Jerzy Ficowski, uzupełnił Stanisław Danecki, Gdańsk 2016; Бруно Шульц, Книга листів, уклав і підготував до друку Єжи Фіцовський, Київ 2012, с. 82 («Моя стаття про себе [...] уже тиждень лежить у Віткевича в Закопаному») і безпосередню реакцію Вацлава Чарського на лист Шульца в листі від 4 квітня 1935 року до Станіслава Іґнація Віткевича, [в:] Stanisław Ignacy Witkiewicz, Listy do żony (1932–1935), przygotowała do druku Anna Micińska, opracował i przypisami opatrzył Janusz Degler, Warszawa 2010, s. 295. Однією з причин затримки міг бути вступ Віткація, який був написаний щойно 4 квітня 1935 року.
  • 2
    Stanisław Ignacy Witkiewicz, Wywiad z Brunonem Schulzem, „Tygodnik Ilustrowany”, 28 квітня 1935, nr 17, s. 321–323, http://cyfrowa.chbp.chelm.pl/dlibra/doccontent?id=7294&dirids=1.
  • 3
    Лист Бруно Шульца до Вацлава Чарського [зима 1935/1936], [в:] Bruno Schulz, Księga listów, zebrał i przygotował do druku Jerzy Ficowski, uzupełnił Stanisław Danecki, Gdańsk 2016, s. 99; Бруно Шульц, Книга листів, уклав і підготував до друку Єжи Фіцовський, Київ 2012, с. 82.
  • 4
    Назви за виданням: Bruno Schulz, Księga obrazów, zebrał, opracował, komentarzami opatrzył Jerzy Ficowski, Gdańsk 2012; в часописі „Tygodnik Ilustrowany” графічні роботи Шульца були підписані: «Ідолопоклонна книга», «Покора» та «Сусанна».
  • 5
    Див. лист Бруно Шульца до Вацлава Чарського…
  • 6
    Див.: Jerzy Jarzębski, Schulz, Wrocław 1999, s. 109–113.
  • 7
    Bruno Schulz, Bruno Schulz do St.I. Witkiewicza, [в:] idem, Opowiadania. Wybór esejów i listów, opracował Jerzy Jarzębski, Wrocław 1989, s. 442–446; український переклад див.: Бруно Шульц, Книга листів, с. 86–90.
  • 8
    Див.: Jerzy Ficowski, Regiony wielkiej herezji i okolice. Bruno Schulz i jego mitologia, Sjeny 2002, s. 271–272 i 365; Єжи Фіцовський, Регіони великої єресі та околиці. Бруно Шульц і його міфологія, Київ 2010, с. 271–272, 363.
  • 9
    Stanisław Ignacy Witkiewicz, Wywiad z Brunonem Schulzem, s. 405.