Варшава. В числі 17 часопису „Tygodnik Ilustrowany” опубліковане інтерв’ю Станіслава Іґнація Віткевича з Бруно Шульцом.
Готове вже щонайменше два місяці тому1, інтерв’ю нарешті оприлюднене в числі 17 часопису „Tygodnik Ilustrowany”*2. Текст з’явився попри вагання самого Шульца, який побоювався, що стаття «вже ніколи не буде опублікована»3. Публікація складається з інформаційного вступу Віткевича* під назвою Wywiad z Brunonem Schulzem [Інтерв’ю з Бруно Шульцом] та відповіді Шульца під назвою Bruno Schulz do St.I. Witkiewicza [Бруно Шульц до Ст. І. Віткевича] та чотирьох ілюстрацій – репродукцій трьох графічних творів із Ідолопоклонної книги* [Xięga bałwochwalcza] (Ідолопоклонна книга II, Ундуля вночі, Сусанна та старці [Xięga bałwochwalcza II, Undula w nocy, Zuzanna i starcy])4) та портрету Шульца роботи Віткація.
Листувальне інтерв’ю, проведене Віткевичем, – це переважно стаття Шульца про самого себе, як написав він у листі до редактора Вацлава Чарського* [Wacław Czarski]5, у формі узагальненої відповіді на раніше сформульовані проблеми. Питання були тільки приводом для висловлювань Шульца і навіть не увійшли до остаточної публікації в тижневику, хоча деякі з них легко реконструювати, зокрема питання про початки графічної творчості, про паралелі між рисунками і прозою, про філософську інтерпретацію, а також про літературний жанр і ґатункову класифікацію Цинамонових крамниць*.
Відповідь Шульца є одним із найважливіших його текстів, присвячених проблематиці власної творчості6. У ньому Шульц пише про міфічні образи, як-от дрожки, що виїжджають з нічного лісу, чи батько, який намагається захистити дитину від стихії ночі з баладі Ґете, котрі конституювали його поетичну уяву («залізний статутний капітал духу»). Водночас він вважає свою книжку автобіографічним романом у сенсі «духовної генеалогії», а також завдяки присутності фігури самотності, з якою він себе ототожнює. Інтерпретуючи Цинамонові крамниці, він багато пише про всюдисущу іронію. За словами Шульца, світ його оповідань заснований на принципі панмаскараду, на безугавних метаморфозах форм і масок та на атмосфері театральних лаштунків, де актори висміюють патетичні ролі, які грають7.
Вступ Віткевича, що передує публікації інтерв’ю, вважається свідченням його надзвичайної проникливості8. Віткацій одним із перших зауважив геніальність Шульца і не боїться писати про нього як про «нову зірку першої величини»9.
Див. також: 1 січня 1935, 4 березня 1935, 4 квітня 1935. (тс) (перекл. ап)