(A) Варшава. В числі 32 часопису „Wiadomości Literackie” з’являється оповідання Бруно Шульца «Остання батькова втеча» [Ostatnia ucieczka ojca].
(B) Варшава. В числі 30 тижневика „Tygodnik Ilustrowany” з’являється літературно-критичний нарис Бруно Шульца «Під Бельведером» [Pod Belwederem].
(C) Варшава. В числі 32 часопису „Prosto z Mostu” з’являється рецензія Єжи Анджеєвського [Jerzy Andrzejewski] «Роман про дітей вулиці» [Powieść o dzieciach ulicy], де згаданий Бруно Шульц.
(A) Оповідання не було проілюстровано автором. Шульц включив його до тому «Санаторій під Клепсидрою»* [Sanatorium pod Klepsydrą] (1937) як заключну частину. Існує понад 50 відмінностей між журнальною та книжковою публікаціями оповідання, і цього разу зумовлених є творчими підходами редакції тижневика „Wiadomości Literackie”*. У книжкову версію Шульц додав рисунок двох оголених жінок, які їдуть дрожками. Ця тема не фігурує в оповіданні. (cp) (перекл. ап)
(B) Це рецензія на том публіцистики та мемуарів Юліуша Каден-Бандровського [Juliusz Kaden-Bandrowski]. Присвячені постаті Юзефа Пілсудського [Józef Piłsudski] начерки «майстра слова» Шульц обсипає компліментами, характеризуючи їх як «словник сучасного відродження нації, вокабуляр творчих сил історії»1. (мв) (перекл. ап)
(C) Рецензуючи роман «Діти» [Dzieci] Яна Бжози [Jan Brzoza] (1936)2, члена літературної групи «Передмістя» Анджеєвський зауважує, що молоді польські романісти, як от Міхал Хороманський [Michał Choromański], Вітольд Ґомбрович [Witold Gombrowicz], Адольф Рудницький [Adolf Rudnicki], Адам Важик [Adam Ważyk], Стефан Флюковський [Stefan Flukowski] і Бруно Шульц, звертають на себе увагу переважно «вартостями, а нераз лише мистецькими цікавинками». Н думку публіциста часопису „Prosto z Mostu”, книжка Бжози «далека від цієї загальної настанови» й «порушує передусім сутнісний матеріал»3. (плс) (перекл. ап)