Дрогобич. Бруно Шульц пише листа Тадеушові Брезі.
Перша частина Шульцового листа до Тадеуша Брези, прозаїка та редактора газети „Kurier Poranny”* має виразно есеїстичне, а водночас дуже інтимне звучання. Шульц починає з відомого уривка (в майбутньому часто цитованого): «Мені потрібен товариш. Мені потрібна близькість спорідненої людини. Я прагну якоїсь запоруки внутрішнього світу, існування якого постулюю. Безугавно тільки тримати його на власній вірі, нести його всупереч усьому силою своєї перекірливості – то праця й мука Атласа» 1. Щойно при зустрічі з іншою людиною, каже Шульц, творчий індивід може переглянути себе і знайти підтвердження (і доповнення) свого візіонерства 2: «Світ ніби чекав на ту спілку: досі замкнений, тісний, без подальших планів, він починає дозрівати барвами далечіні, лускати й відкритись углиб» 3.
Посилаючись на попередній (втрачений) лист, у якому Бреза звірявся у докучливому відчутті браку часу, Шульц дволично вихваляє оту його недугу: «Ви либонь виповнені неофіційними подіями, незареєстрованими чинностями, які Вам під носом пожирають час, перш ніж Ваша офіційність зважиться його після численних церемоній скуштувати» 4. Після цього уривку відбувається загальна апологія людських слабкостей, власне які, пише Шульц, передусім дозволяють людям подружитися: «Без накипу ми були б замкнені в собі й нічого не потребували» 5.
Наприкінці листа Шульц запрошує Брезу до Дрогобича*. Він хотів би показати його місто свого дитинства і ще раз поглянути на нього – цього разу очима Брези.
Дивіться також: 13 листопада 1934, 12 грудня 1934*, 16 серпня 1937*. (jo)