19 липня 1892, вівторок

Дрогобич. Відбувається обрізання Бруно Шульца.

Згідно з принципами юдаїзму, на восьмий день після народження син Якуба* [Jakuba] і Генрієти* [Henrietty] Шульців зазнав обрізання. Попри те, що в багатьох спогадах фігурує інформація, наче Бруно Шульц був слабким, тендітним і хворобливим1, урочистість відбулася за першої можливої нагоди і не була відкладена через медичні протипоказання2. Обрізання чинить Самуїл Купферберґ [Samuel Kupferberg] (торгівець вапном) – той сам, котрий обрізав і старшого сина Шульців Ізидора* [Izydor]3. У церемонії в ролі кватерів4 (кумів) узяли участь приватні вчителі Давид Вольф Роллер [Dawid Wolf Roller] і Авраам Зінґер [Abraham Singer]5.

Під час урочистості хлопцеві дали ім’я Бруно. Єжи Фіцовський* [Jerzy Ficowski] запропонував дві інтерпретації походження імені Шульца. Спершу він писав, що це ім’я було успадковане від дідуся[6], а відтак, що воно фігурує в календарі під датою народження Шульца7. Обидві ці інтерпретації ймовірні. В юдейській/єврейській культурі існує звичай давати дитині ім’я дідуся8. Водночас із посиленням серед юдеїв/євреїв асиміляційних процесів почала з’являтися тенденція до вживання неюдейських імен, які б не надто сильно вирізняли з загалу їхніх носіїв. Часто ці особи офіційно мали традиційне юдейське ім’я, а водночас близьке до нього за звучанням неюдейське ім’я9, котре вживали на повсякдень. 

Дідусь Бруно Шульца з боку матері мав на ім’я Беріш [Berisch]. Його онук отримав схоже за звучанням ім’я Бруно. Варто зауважити, що старший онук Беріша, котрий усе життя послуговувався іменем Ізидор, був вписаний у метричну книгу під іменами Барух Ізраїль [Baruch Izrael]. Перше з них схоже за звучанням на ім’я дідуся, проте запозичене з юдейської традиції. Молодший брат отримав ім’я, що належало винятково до кола західної культури, до того ж, ім’я християнського святого, покровителя дня його народження (що може дивувати, позаяк йдеться про родину Мойсеєвого віровизнання). Мабуть, це свідчить про те, як хутко у проміжку часу між народженням Ізидора і приходом на світ Бруно відбувалася асиміляція родини Шульців. (мр) (перекл. ап)

  • 1
    Див., скажімо, листа Міхала Хаєса [Michał Chajes] до Єжи Фіцовського від 7 червня 1948 року. Archiwum Jerzego Ficowskiego. Zbiory Ossolineum.
  • 2
    Рабин Симон Філіп Де Фріс [Simon Philip De Vries] пише: «Якщо дитина, на думку лікаря, ще надто квола, – має інше забарвлення шкіри, ніж мусить мати, коли є якісь клопоти з кровообігом, чи будь-які інші протипоказання, що спонукають до певного зволікання, тоді обрізання відкладають аж до часу, який лікар визнає слушним» (Simon Philip De Vries, Obrzędy i symbole Żydów, przekład z niderlandzkiego i opracowanie Andrzej Borowski, Kraków 1999, s. 256).
  • 3
    Було заведено просити вчинити обрізання наступних синів ту особу, яка обрізала первістка (ibidem, s. 261). Запрошення іншого моеля вважалося образою.
  • 4
    Кватер (кум) і кватерін (кума) – це, згідно з традиціями євреїв-ашкеназів, особи, котрі під час церемонії обрізання беруть дитину з рук батьків і передають моелеві (особі, яка чинить обрізання). Часто роль кума та куми виконували бездітні пари, котрі вірили, що завдяки цьому дочекаються нащадків. Див. вокабулу „Brit-mila, obrzezanie” Ренати Пйонтковської [Renata Piątkowska] та Ганни Венґжинек [Hanna Węgrzynek]: https://sztetl.org.pl/pl/slownik/brit-mila-obrzezanie (дата перегляду: 31 жовтня 2021).
  • 5
    Єжи Фіцовський відчитав прізвища свідків так: Давид Вольф Роллер [Dawid Wolf Roller] і Авраам Зінґер [Abraham Singer] (Jerzy Ficowski, Regiony wielkiej herezji i okolice. Bruno Schulz i jego mitologia, Sejny 2002, s. 127; Єжи Фіцовський, Регіони великої єресі та околиці. Бруно Шульц і його міфологія / переклав Андрій Павлишин, Київ, 2010, с. 127). У свою чергу, Анна Кашуба-Дембська відчитала їх як Давид Вольф Поллер [Dawid Wolff Poller] і Авраам Зінґер [Abraham Singer] (Anna Kaszuba-Dębska Kobiety i Schulz, Gdańsk 2015, s. 313). Алан Якман [Alan Jakman] у статті „Nietypowy akt urodzenia Brunona Schulza” [«Нетиповий акт про народження Бруно Шульца»], опублікованій на сторінці часопису „More Maiorum. Kwartalnik Genealogiczny”, відчитує їх як Давид Вольф Роллет [Dawid Wolf Rollet] і Авраам Лессер [Abraham Lesser] (http://www.moremaiorum.pl/123-lata-temu-urodzil-sie-bruno-schulz-skan-aktu-urodzenia/ (дата перегляду: 31 жовтня 2021).
  • 6
    Jerzy Ficowski, Regiony wielkiej herezji. Szkice o życiu i twórczości Brunona Schulza, Kraków 1967, s. 18; idem, Regiony wielkiej herezji. Szkice o życiu i twórczości Brunona Schulza, Kraków 1975, s. 19.
  • 7
    Idem, Regiony wielkiej herezji. Rzecz o Brunonie Schulzu, Warszawa 1992, s. 15; idem, Regiony wielkiej herezji i okolice…, s. 17; Єжи Фіцовський, Регіони великої єресі та околиці…, с. 17.
  • 8
    Див.: Anna Landau-Czajka, Syn będzie Lech… Asymilacja Żydów w Polsce międzywojennej, Warszawa 2006, s. 231–232; див. також: Jerzy Ficowski, Regiony wielkiej herezji i okolice..., s. 127; Єжи Фіцовський, Регіони великої єресі та околиці…, с. 127.
  • 9
    Аґнєшка Яґодзинська пише: «Два аспекти [імені в юдейській/єврейській культурі] – це sacrum i profanum, у яких функціонували відповідно шем а-кодеш [שִׁם הקידשִׁ] (священне ім’я) та кінуй [‏כנוי] (світське ім’я)» (Agnieszka Jagodzińska, Pomiędzy. Akulturacja Żydów Warszawy w drugiej połowie XIX wieku, Wrocław 2008, s. 221). Священне ім’я вживали зазвичай у синагозі та під час похорону. Воно мало біблійне або побіблійне походження. Світське ім’я могло походити з інших мов. У випадку жінок такого розмежування не існувало, позаяк вони не мали доступу до сфери сакрального. В XIX столітті юдеї/євреї намагалися прагнути до полонізації кінуї, а в другій половині XIX століття до полонізації вдавалися навіть у сфері шем а-кодеш.