(A) Варшава. В 29-му числі тижневика „Tygodnik Ilustrowany” з’являється оповідання Бруно Шульца «Республіка мрій» [Republika marzeń].
(B) Варшава. В 31-му числі часопису „Wiadomości Literackie” з’являється літературно-критичний нарис Бруно Шульца «Роман про приязнь» [Powieść o przyjaźni].
(C) Варшава. В 72-му числі часопису „Nasza Opinia” з’являється стаття Шульца про творчість Дебори Фоґель [Debory Vogel] «Акації квітнуть» [Akacje kwitną].
(A) Не збереглося жодної документації, пов’язаної з цією публікацією. Коли «Республіка мрій» була оприлюднена в часописі „Tygodnik Ilustrowany”*, Шульц мав уже в доробку на шпальтах цього видання кілька інших публікацій, наприклад, ілюстровані публікації оповідань «Додо» та «Едьо». Цього разу текст вийшов без авторських малюнків. Як ілюстрації були використані світлини санаторію «Засвіття» у Коростові. Не можна виключити, що ініціатором цього виступив Шульц, який зобразив у оповіданні в образі Блакитноокого засновника осередку, поета й підприємця Єжи Райтмана [Jerzy Reitman] (1888–?). У листі до Романи Гальперн* [Romana Halpern] від 10 березня 1938 року він написав про нього так: «За пару миль від Дрогобича є д. гарний санаторій для тих, хто одужує, де один фантазер влаштував притулок для людей, „хворих душею”. Таким був його намір. Утілення трохи інакше, але є гарний схил гори на повному відлюдді, вкритий парком із кількадесятьма тисяч троянд і ланами гвоздик. Є готель, влаштований як суміш гуцульського стилю та ампіру або бідермаєру, дуже хороший хол, їдальня, щось наче будиночок лісника та польську шляхетська садиба. При цьому недорого, милий господар, під час весняного сезону всього кілька гостей. Я приїздив би до Тебе, бо це недалечко, і я знаю власника: Райтман, Коростів біля Сколе. Мусиш десь роздобути грошей, щоб туди поїхати. Власна електроцентраль, власне поштове відділення, словом, фортеця в гірській самотині».
«Республіка мрій» не увійшла до збірки «Санаторій під Клепсидрою»* [Sanatorium pod Klepsydrą] (1937). У книжковому форматі оповідання вперше було опубліковано щойно в 1964 році в томі «Проза» [Proza], що мав бути спробою «якомога повніше показати письменницький доробок» Шульца. (cp) (перекл. ап)
(B) Це рецензія на польський переклад роману Бернгарда Келермана [Bernhard Kellermann] «Приязь» (Львів 1936). Порівнюючи тип героїчного оптимізму, представлений Кнутом Гамсуном [Knut Hamsun] у «Соках землі», Шульц в оптимізмі Келермана, який накидає схематичне й некритично спрощене бачення розвитку післявоєнної Німеччини, бачить лише «непростиму тупість» автора. Не набагато прихильніше рецензент оцінює художню форму роману, яка, на його думку, не виходить за межі заяложених шаблонів пробудження емоцій читача і чиї «образи любові» доводять «типово німецьку тривіальність». (мв) (перекл. ап)
(C) У цій рецензії письменник підкреслює оригінальність жанрової форми творчості Фоґель, знереальнення представленого світу, позбавлення індивідуалістичних рис тотожності літературних героїв, сюрреалістичне творення конструктивістського та детерміністського бачення світу, населеного «анонімним натовпом ляльок, манекенів з перукарських вітрин, перехожих у штивних циліндрах, манікюрниць і офіціантів». Рецензент заперечує висловлені на адресу авторки спроби провести аналогію між її творчістю та «Цинамоновими крамницями», стверджуючи, що книжка Фоґель «є результатом зовсім інших й оригінальних світоглядних позицій». На противагу традиційній романній прозі, що змальовує динаміку змінного світу, наратив Фоґель відтворює реальність, застиглу в нерухомості, механізовану, трагічну в своєму окостенінні. (мв) (перекл. ап)
