13 серпня 1938, субота

Париж, „Café de Versailles”. Бруно Шульц зустрічається з Зиґфрідом Кракауером [Siegfried Kracauer].

До цієї зустрічі Шульца спонукала Марія Хазен* [Maria Chasin], котра у списку запропонованих йому паризьких контактів умістила Кракауера* в категорію «мої приятелі»1. Вони були майже однолітками. Кракауер, на три роки старший від Шульца, вивчав архітектуру, але врешті зайнявся соціологією та критикою масової культури (Теодор В. Адорно [Theodor W. Adorno] вважав його своїм наставником). Він працював редактором відділу кіно та літератури в газеті “Frankfurter Zeitung” і мав тісні робочі стосунки з Вальтером Беньяміном [Walter Benjamin] та Ернстом Блохом [Ernst Bloch]. До Парижа Кракауер перебрався в 1933 році після приходу до влади Адольфа Гітлера. На той час він уже був автором кількох книжок німецькою мовою. Будучи політичним емігрантом, він почав усе спочатку – з дуже хорошими результатами. Характеризуючи Кракауера, Хазен писала: «То німецький письменник, кт. і в Парижі останнім часом відомий (він написав чудову книжку про Офенбаха, вид. у Grasset2]). Я б дуже тішилася, якби Ви знайшли з ним спільну мову, для Вас то було б, мабуть, найпростіше. З ним можна бути „собою”»3.

Вони ніколи раніше не бачилися. Тому Кракауер попередив: «Щоб мене можна було впізнати, я триматиму зелену теку»4. З причин, які важко усталити, він також пропонує: «Було б доцільно не сидіти надворі, а зустрітися всередині кав’ярні»5. Чи вдалося їм зустрітися? Все свідчить про те, що вдалося. Вони розмовляли німецькою мовою, в якій Шульц добре чувся «собою». Хазен здалеку стернувала їхню розмову. Вже раніше у зв’язку із Шульцом вона просила у Кракауера «рекомендацію до пані Адрієн Муньє [Adrienne Monnier]»6, котра була засновницею легендарної книгарні „La Maison des Amis des Livres” і промоутеркою нової літератури у Франції. Завдяки їй був опублікований перший переклад «Улісса» Джеймса Джойса [James Joyce] французькою мовою. У книгарні на rue d’Odeon, 7, так само, як і в дружній „Shakespeare and Company” Сильвії Біч [Sylvia Beach], розташованій на тій самій вулиці, в 1920-30-х роках зустрічалися європейські та американські письменники7. Тому не виключено, що Шульц підняв у розмові важливу для нього тему і попросив Кракауера поради щодо того, як включитися зі своєю літературною творчістю в обіг французької літератури. Таким чином, він виконав пораду Рахелі Авербах* [Rachela Auerbach], дану кільканадцять днів тому, щоб намагатися в якості письменника належати світові8.

Крім поштової листівки, від цієї зустрічі не залишився жоден інший слід9. (cp) (перекл. ап)

  • 1
    Лист Марії Хазен до Бруно Шульца від 26 липня 1938, [в:] Bruno Schulz, Dzieła zebrane, tom 5: Księga listów, zebrał i przygotował do druku Jerzy Ficowski, uzupełnił Stanisław Danecki, Gdańsk 2016, s. 299; український переклад Андрія Павлишина див. у: Бруно Шульц, Книга листів, уклав і підготував до друку Єжи Фіцовський, Київ 2012, с. 235.
  • 2
    Siegfried Kracauer, Jacques Offenbach ou le secret Second Empire, traduit de l’allemand par Lucienne Astruc, préface de Daniel Halévy, Paris 1937.
  • 3
    Лист Марії Хазен до Бруно Шульца від 26 липня 1938, s. 299; Бруно Шульц, Книга листів, с. 235.
  • 4
    Поштова листівка, надіслана Зиґфридом Кракауером до Бруно Шульца 12 серпня 1938, [в:] Bruno Schulz, op. cit., s. 313; там само, с. 246.
  • 5
    Ibidem; там само.
  • 6
    Лист Марії Хазен до Бруно Шульца від 26 липня 1938, s. 299; там само, с. 235.
  • 7
    Adrienne Monnier, Rue de l’Odéon, Paris 1960; Laure Murat, Passage de l’Odéon: Sylvia Beach, Adrienne Monnier et la vie littéraire à Paris dans l’entre-deux-guerres, Paris 2003.
  • 8
    Лист Рахелі Авербах до Бруно Шульца від 25 липня 1938, [в:] Bruno Schulz, op. cit., s. 294; там само, с. 231.
  • 9
    Докладна, понад 700-сторінкова біографія Кракауера, яку написав Йорґ Шпетер (Jörg Später, Siegfried Kracauer. Eine Biografie, Berlin 2016) не містить жодної згадки про його зустріч із Шульцом.