12 квітня 1934, четвер

Дрогобич. Бруно Шульц, занепокоєний мовчанням Станіслава Іґнація Віткевича, пише йому ще одного листа.

Через два тижні після свого попереднього листа нетерплячий і наляканий Шульц пише Віткевичу1, повідомляючи його про надіслану раніше посилку2 і про свої тривоги: «Побоююся, чи не відштовхнув я Вас певним тоном фантастичної буфонади, в який впав у останньому листі, спровокований подібним забарвленням Ваших листів»3. Шульц коротко аналізує підоснову цього потенційного конфлікту4, порівнюючи при цьому свій літературний стиль зі стилем Віткевича, в якому він вбачає ті самі тенденції до «аберації в напрямку глузування, буфонади, самоіронії»5. Шульц вбачає у Віткації свого мистецького союзника, в контактах із яким він може дозволити собі мистецьку свободу, як він це вчинив у листі двотижневої давності. Підводячи підсумки, він переконує себе в неслушності своїх підозр: «Де ж іще я міг очікувати на зрозуміння, як не саме у Вас. Ні, мабуть, Ви не тому розгнівалися!»6.

Шульц також згадує про заплановану річну відпустку від учительської праці7, яку б він хотів провести у Варшаві* та Закопаному*8. Наприкінці він повідомляє Віткевичу, що придбав його книжки («тішуся ними понад усяку міру»).

Див. також: 29 березня 1934, 23 квітня 1938, 24–28 квітня 1938*. (тс) (перекл. ап)

  • 1
    Нині це єдиний відомий лист Шульца до Віткація, див.: Bruno Schulz, Księga listów, zebrał i przygotował do druku Jerzy Ficowski, uzupełnił Stanisław Danecki, Gdańsk 2016, s. 104; Бруно Шульц, Книга листів, уклав і підготував до друку Єжи Фіцовський, Київ 2012, с. 86.
  • 2
    Вона містила лист, рукопис і чотирнадцять графічних творів. Ймовірно, це були офорти Шульца, згадані Войчехом Штабою серед елементів Віткацієвого паноптикуму. (Wojciech Sztaba, Gra ze sztuką. O twórczości Stanisława Ignacego Witkiewicza, Kraków 1982, s. 273).
  • 3
    Bruno Schulz, Księga listów…, s. 104; Бруно Шульц, Книга листів, с. 86.
  • 4
    Конфлікту насправді не було. Віткевич був у великому захваті і від Цинамонових крамниць, і від їх автора. На листи він не відповідав, мабуть, через накопичення особистих проблем (див. його біограму*). Проте побоювання Шульца були не цілком безпідставними – Віткевич був відомий своєю схильністю ображатися, розривати контакти і надсилати (наприкінці знайомства) вірша До приятелів-гівнюків [Do przyjaciół gówniarzy] (для прикладу згадаймо листи до Романа Ясінського [Roman Jasiński] від 6 i 10 січня 1939).
  • 5
    Bruno Schulz, op. cit., s. 104; Бруно Шульц, Книга листів, с. 86.
  • 6
    Ibidem.
  • 7
    У наступні місяці Віткевич підтримуватиме Шульца в клопотаннях про оплачувану відпустку на 1934/1935 навчальний рік, яку автор Крамниць хоче присвятити літературній праці. Попри заступництво Віткевича, Шульцові відпустку не дадуть (див.: Bruno Schulz, Księga listów…, s. 81; Бруно Шульц, Книга листів, с. 68; 19 грудня 1934*).
  • 8
    А отже у «містах Віткація». Ймовірно, у попередніх листах Віткевич переконував Шульца приїхати до Закопаного чи Варшави.