15 квітня 1934, неділя

(А) Варшава. Зоф’я Налковська згадує про візит Бруно Шульца до Варшави і пише про його літературний успіх.

(B) „Kurier Poranny” публікує написану Тадеушем Брезою рецензію на Цинамонові крамниці Бруно Шульца під назвою Sobowtór zwykłej rzeczywistości [Двійник звичної реальності].

(A) У записі від 15 квітня 1934 Налковська пише про квітневий візит Шульца до Варшави*. Вона згадує про переглянуті в товаристві Шульца та Боґуслава Кучинського спектаклі: Злочин і кара, автором інсценізації та режисером якого був Леон Шиллер*, у Польському театрі та Красін за Ф. Вольфом в єврейському Театрі молодих Міхала Вайхерта. «Посеред гуркоту питань і робіт, що мчать навколо, тижнева присутність Бруно Шульца нишком проминула смугою тиші, делікатності та інтимності. [...] Ми були разом на Злочині і карі Достоєвського. Хоча спектакль грали гірше, ніж три роки тому трупа російських акторів із Праги, він і цього разу подіяв на мене приголомшливо. Згодом [ми були] на п’єсі Красін у Єврейському молодіжному театрі, де сміливе авангардне змішання сцени та глядацького залу було не таким переконливим, як чудова Trupa Tanencapa [Трупа Таненцапа]. Не тільки Бруно Шульц, але й Боґуслав Кучинський противилися цьому навіюванню»1. Налковська помічає значне зростання письменницької позиції Шульца: відмінні рецензії та знайомство з видатними постатями з літературного середовища. «Його успіх, якому він сором’язливо дивується, я відчуваю як особисті гордощі. Його книжка була готова за три роки до того, як він прийшов до мене. Сьогодні він має чудову критику, ба більше, безліч листів зі словами визнання від авторитетних осіб (Віткевич*, Тувім*, Вітлін*, похвали Берента, Пшесмицького, Лесьмяна*, Стафа)»2.

Налковська також пише про влаштовану нею приватну зустріч Шульца з шанувальниками його прози з-поміж письменників: «В один із тих днів я запросила пополудні кільканадцять осіб, передусім із думкою про Бруно, отож, його ентузіастів: Блешинського [Błeszyński], Бруча [Brucz], Вата [Wat], Чапського [Czapski], Рудницького [Rudnicki], Боґушевську [Boguszewska], Корнацького [Kornacki]. Був теж Кароль Шимановський [Karol Szymanowski], в якого нещодавно помер брат, і Тарновський [Tarnowski], Іжиковський [Irzykowski], Галинка та Ґоявічинська [Gojawiczyńska] (вона також робить мені честь, хоча ґатунково дальша, подібно, як Хороманський)»3.

Дивіться також: 5 червня 1934*, квітень 1934. (мр)

  • 1
    Zofia Nałkowska, Dzienniki IV: 1930–1939. Część 1 (1930–1934), opracowanie, wstęp i komentarz Hanna Kirchner, Warszawa 1988, s. 440.
  • 2
    Ibidem.
  • 3
    Ibidem, s. 440–441.