(А) Варшава. Бруно Шульц виголошує реферат про роман Фердидурке Вітольда Ґомбровича в приміщенні Профспілки польських письменників.
(А) Шульц виголошує захоплену лекцію про роман Ґомбровича* на зборах Профспілки польських письменників* у приміщенні по вул. Перацького 16а 1. Реферат слухає численна група, як пише редактор часопису „Czas”, «майже уся збірна команда молодої варшавської літератури»2, а після його виголошення починається бурхлива дискусія, під час якої виступають Ванда Краґен*, Марія Кунцевич*, Стефан Наперський* і Рафал Блют*.
Дискусія свідчить про чималу розбіжність у оцінках і призводить до багатьох непорозумінь3. Першою виступає Ванда Краґен, яка оцінює роман Ґомбровича вкрай негативно4. Попри полемічну природу цієї промови, Шульц схвалює виступ Краґен, цінуючи її відвагу та ентузіазм5. Проте жоден з виступів, які пропонують протилежні судження, не переконує авдиторію6. Ванду Краґен7 спіткала найгостріша критика диспутантів. Рафал Блют порівнює її з Млодзяковою з Фердидурке8, а за повідомленням варшавського щоденника „Czas”, її «низький інтелектуальний рівень змагався... з дуже слабкою обізнаністю в мовній нормі»9. Відтак виступає Стефан Наперський, який рішуче засуджує ентузіазм Шульца. На його думку, книжка Ґомбровича «спрямована проти інтелігентності [...] котра сміливо йде супроти нищення, водночас будучи явищем регресу, такого знаменного для післявоєнної культури»10. У зв’язку з гострою промовою Наперського, Романа Гальперн*, ініціаторка лекції про Фердидурке, через кілька днів запитуватиме Шульца про його самопочуття11.
Сам Шульц був невдоволений своїм виступом: «[Я] вийшов із того вечора трохи пригнічений чудовими виступами диспутантів і з нехіттю до мого власного», – звірявся він Романі Гальперн12. З приміщення ПСПП Шульц виходить ще до завершення дискусії, оскільки відчуває пригніченість від кількості осіб, які хочуть з ним поговорити і посперечатися13. За лекцію він отримує винагороду в розмірі 50 злотих14, попри застереження Ванди Мельцер15 щодо недостатньої тривалості виголошеного реферату16. Дискусія, започаткована лекцією про Фердидурке, переміщується на сторінки журналів, де з’являються численні звіти й коментарі. Ще наприкінці січня Станіслав П’ясецький назве захоплення Шульца симптомом психозу17.
Текст доповіді, виголошеної Шульцом, буде опублікований у липні 1938 року в часописі “Skamander”18.
Дивіться також: перша половина листопада 1937, 12 січня 1938, 18 січня 1938, 31 січня 1938. (тс)
(Б) [запис в опрацюванні] (pls)