11 січня 1938, вівторок

(А) Варшава. Бруно Шульц виголошує реферат про роман Фердидурке Вітольда Ґомбровича в приміщенні Профспілки польських письменників.

(А) Шульц виголошує захоплену лекцію про роман Ґомбровича* на зборах Профспілки польських письменників* у приміщенні по вул. Перацького 16а 1. Реферат слухає численна група, як пише редактор часопису „Czas”, «майже уся збірна команда молодої варшавської літератури»2, а після його виголошення починається бурхлива дискусія, під час якої виступають Ванда Краґен*, Марія Кунцевич*, Стефан Наперський* і Рафал Блют*.

Дискусія свідчить про чималу розбіжність у оцінках і призводить до багатьох непорозумінь3. Першою виступає Ванда Краґен, яка оцінює роман Ґомбровича вкрай негативно4. Попри полемічну природу цієї промови, Шульц схвалює виступ Краґен, цінуючи її відвагу та ентузіазм5. Проте жоден з виступів, які пропонують протилежні судження, не переконує авдиторію6. Ванду Краґен7 спіткала найгостріша критика диспутантів. Рафал Блют порівнює її з Млодзяковою з Фердидурке8, а за повідомленням варшавського щоденника „Czas”, її «низький інтелектуальний рівень змагався... з дуже слабкою обізнаністю в мовній нормі»9. Відтак виступає Стефан Наперський, який рішуче засуджує ентузіазм Шульца. На його думку, книжка Ґомбровича «спрямована проти інтелігентності [...] котра сміливо йде супроти нищення, водночас будучи явищем регресу, такого знаменного для післявоєнної культури»10. У зв’язку з гострою промовою Наперського, Романа Гальперн*, ініціаторка лекції про Фердидурке, через кілька днів запитуватиме Шульца про його самопочуття11.

Сам Шульц був невдоволений своїм виступом: «[Я] вийшов із того вечора трохи пригнічений чудовими виступами диспутантів і з нехіттю до мого власного», – звірявся він Романі Гальперн12. З приміщення ПСПП Шульц виходить ще до завершення дискусії, оскільки відчуває пригніченість від кількості осіб, які хочуть з ним поговорити і посперечатися13. За лекцію він отримує винагороду в розмірі 50 злотих14, попри застереження Ванди Мельцер15 щодо недостатньої тривалості виголошеного реферату16. Дискусія, започаткована лекцією про Фердидурке, переміщується на сторінки журналів, де з’являються численні звіти й коментарі. Ще наприкінці січня Станіслав П’ясецький назве захоплення Шульца симптомом психозу17.

Текст доповіді, виголошеної Шульцом, буде опублікований у липні 1938 року в часописі “Skamander”18.

Дивіться також: перша половина листопада 1937, 12 січня 1938, 18 січня 1938, 31 січня 1938. (тс)

(Б) [запис в опрацюванні] (pls)

  • 1
    У повідомленнях преси про лекцію Шульца йдеться лише про приміщення ПСПП. Добре відомо, що від 1936 року приміщення Спілки було розташоване по вул. Перацького 16а (див.: „Studio” R. 1, grudzień 1936, nr 9, s. 350; також онлайн: http://cyfrowa.chbp.chelm.pl/dlibra/doccontent?id=8710&dirids=1, доступ 10 жовтня 2017 року). Упродовж кількох років тут циклічно організовували вівторкові літературні читання: «Уже кілька років варшавське відділення Профспілки польських письменників організовує в приміщенні спілки по вул. Перацького 16а, пом. 8 дискусійні вівторки за участі видатних місцевих та приїжджих доповідачів» (Odczyty w Związku Literatów, „Wiadomości Literackie” R. XVI, 19 marca 1939, nr 12 (804), s. 8; також онлайн: http://cyfrowa.chbp.chelm.pl/dlibra/doccontent?id=8983, доступ 10 жовтня 2017).
  • 2
    To nie była dyskusja, lecz demonstracja, „Czas” R. 90, 19 stycznia 1938, nr 18, s. 6 (також онлайн: http://mbc.malopolska.pl/dlibra/publication?id=55908&tab=3, доступ 10 жовтня 2017).
  • 3
    Tydzień kulturalny. W kraju, „Tygodnik Ilustrowany”, 23 stycznia 1938, nr 4, s. 81 (також онлайн: http://bcul.lib.uni.lodz.pl/dlibra/doccontent?id=222&dirids=1, доступ 10 жовтня 2017).
  • 4
    Odczyt o Gombrowiczu, „Apel”, 16 stycznia 1938, nr 17, dodatek artystyczno-literacki „Kuriera Porannego” nr 16.
  • 5
    Листи Бруно Шульца до Романи Гальперн від 12 січня 1938 і 18 січня 1938, [в:] Bruno Schulz, Księga listów, zebrał i przygotował do druku Jerzy Ficowski, uzupełnił Stanisław Danecki, Gdańsk 2016; list Wandy Kragen do Brunona Schulza z 31 stycznia 1938, [w:] ibidem; Бруно Шульц, Книга листів, уклав і підготував до друку Єжи Фіцовський / переклав Андрій Павлишин, Київ 2012, с. 129–131.
  • 6
    Odczyt o Gombrowiczu…
  • 7
    Шульц в одному зі своїх листів ствердить, що ця критика була реакцією на ентузіазм Ванди Краґен, висловлений стосовно його особи, див.: Лист Бруно Шульца до Романи Гальперн від 23 січня 1938 р. [в:] Bruno Schulz, op. cit.; Бруно Шульц, Книга листів, с. 132.
  • 8
    Лист Ванди Краґен до Бруно Шульца від 31 січня 1938 року.
  • 9
    To nie była dyskusja, lecz demonstracja…, s. 6.
  • 10
    Odczyt o Gombrowiczu…
  • 11
    «Ви переоцінюєте мою вразливість і мій вибух після промови Ейґера» (Стефан Наперський – це Стефан Марек Ейґер), див. Лист Бруно Шульца до Романа Гальперн від 18 січня 1938 року; Бруно Шульц, Книга листів, с. 130.
  • 12
    Лист Бруно Шульца до Романи Гальперн від 12 січня 1938 року, Книга листів, с. 129.
  • 13
    «[Я] невідпорний до осіб, які мені нав’язуються, а там маса люду кинулися до мене» (ibidem, list nr I 95, s. 160; Бруно Шульц, Книга листів, с. 130; див. також: Witold Gombrowicz, Dziennik 1953–1969, Kraków 2013, s. 656; Вітольд Ґомбрович, Щоденник, т. 3: 1961–1969 / переклала Роксана Харчук, Київ 1999, с. 9).
  • 14
    Це були чималі гроші, оскільки в 1937 році Шульц заробляв 300 злотих на місяць на державній посаді в Дрогобичі, а як сам він стверджує, міг би утримувати себе в столиці навіть за 200 злотих на місяць (див. Лист Бруно Шульца до Романа Гальперн від 30 серпня 1937, [в:] Bruno Schulz, op. cit.; Бруно Шульц, Книга листів, с. 124).
  • 15
    Ванда Мельцер [Wanda Melcer] координувала вівторкові дискусійні зустрічі, організовані ПСПП.
  • 16
    Лист Бруно Шульца до Романи Гальперн від 18 січня 1938 року, Бруно Шульц, Книга листів, с. 130–131.
  • 17
    Stanisław Piasecki, Czarowanie gałązką w zębach, „Prosto z mostu” R. IV, 30 stycznia 1938, nr 7 (173). Прізвище Шульца в статті не фігурує, проте контекст (лекція на дискусійному зібранні) не залишає жодних сумнівів.
  • 18
    Bruno Schulz, Ferdydurke, „Skamander” R. XII, t. 12, lipiec–wrzesień 1938,  z. XCVI–XCVIII, s. 183–189 (також онлайн, http://ebuw.uw.edu.pl/dlibra/publication?id=121250&tab=3; доступ 10 жовтня 2017).