11 березня 1934, неділя

Закопане. Станіслав Іґнацій Віткевич рекомендує Теодорові і Гелені Б’ялиніцьким-Бірулям [Teodor i Helena Białynickie-Biruli] прочитати Цинамонові крамниці.

Віткевич у листі до Б’ялиніцьких-Бірулів пише про присудження молодіжної премії Польської академії літератури Міхалу Хороманському [Michał Choromański] за роман Ревнощі й медицина [Zazdrość i medycyna]». Він висловлює своє захоплення Хороманським, а водночас зауважує його змарнований потенціал: «Багато в цьому надутості, чолов’яга був колосально здібний і інтел[ігентний], але геній увесь втілився в його житті1, і лише талант у мистецтві, як у Вайлда»2. Для автора Шевців [Szewcy] проза Шульца є протилежним прикладом до тези про недоліки геніальності в мистецтві: «Почитайте Цинамонові крамниці Бруно Шульца — річ выше первого сорта [в оригіналі російські слова латиницею]»3. Таким чином, Віткевич ставить прозу Шульца вище творів Хороманського та Вайлда – творів «першого класу», які Шульц перевершив4.

Див. також: 28 лютого – 1 березня 1934, 3 березня 1934, 9 березня 1934. (тс) (перекл. ап)

  • 1
    Цікаво, що теза про створення власної легенди, про геній, який проявляється в житті, що шкодить літературній творчості, лунає і щодо самого Віткація: «Перша з легенд, вказаних Викою, — це легенда про особистість, біографічна легенда. Вона обтяжила прочитання творів Віткевича найсильніше і мабуть найнесприятливіше» (Małgorzata Szpakowska, Światopogląd Stanisława Ignacego Witkiewicza, Wrocław 1976, s. 5; Kazimierz Wyka, Trzy legendy tzw. Witkacego, „Twórczość” 1958, nr 10).
  • 2
    Stanisław Ignacy Witkiewicz, Listy II (wol. 1), opracowali i przypisami opatrzyli Tomasz Pawlak oraz Stefan Okołowicz, Janusz Degler, Warszawa 2014, s. 86–87.
  • 3
    Ibidem, s. 87.
  • 4
    Згідно з нотаткою на листі, Віткевич того дня не вживав спиртних напоїв і не курив цигарок. Він уже тривалий час відвикав від шкідливих звичок – не пив алкоголю п’ять місяців і не курив тютюну сімнадцять місяців.