1 серпня 1938, понеділок

Париж. Бруно Шульц встановлює перші контакти.

Перед від’їздом до Парижа Шульц накопичив чималий список адрес і отримав рекомендації до осіб, котрі мали на місці допомогти йому в різних справах. При укладанні списку доводилося враховувати його погане володіння французькою мовою, що обмежувало контакти переважно до середовища польських митців, які працювали в Парижі. Іншу групу адрес становили німецькомовні особи. Специфічною проблемою була сором’язливість Шульца і його невелика експансивність у соціальних стосунках. Марія Хазен* [Maria Chasin], яка у світлі збережених документів видається найважливішою провідницею Шульца в Парижі, дає йому основну пораду: «Позбудьтеся хвилювання та перелаштуйтеся на Париж, „дуже selbstbewusst”. Там не вільно бути надто скромним і не певним себе – слід іноді вимагати від людей інтересу до себе (слід також „уміти” їх зацікавити)»1. У подібному дусі повчала його і Казимира Рихтер* [Kazimiera Rychterówna], зазначивши, що в реалізації паризьких проектів Шульца «найбільшою перешкодою є брак упевненості в собі – заповзятливості та агресивності, а подібні таланти дуже би придалися для реальних досягнень»2.

Хазен, котра мала широкі знайомства у багатонаціональному мистецькому та літературному середовищі Парижа, радить Шульцові одразу ж після прибуття зателефонувати (німецькою) до Александри Преґель [Aleksandra Pregel], письменника Зиґфрида Кракауера [Siegfried Kracauer], заприязненого з Вальтером Беньяміном [Walter Benjamin] та Бертольтом Брехтом [Bertolt Brecht], до скульптора Наума Аронсона [Naum Aronson], до Рахелі Шаліт [Rachel Szalit] і Ґреґуара Розенберґа [Grégoire Rosenberg] (а через нього до Альфреда Бзовецького [Alfred Bzowiecki])3. Список рекомендацій, наданий Рихтер, коротший і обмежується польськими митцями, яких їй запропонувала «дружина Лешмяна» [Leśmianowa] (тобто малярка Зоф’я Хилінська [Zofia Chylińska], вдова поета). До цього списку увійшли Ядвіґа Жак [Jadwiga Żakowa] (дружина покійного художника Євґеніуша Жака [Eugeniusz Żak]), Мойше Кіслінґ [Moïse Kisling] та Ольга Бознанська [Olga Boznańska] («адже в неї збираються багато митців»4). Рихтер порадила Шульцові вдатися до безпосереднього контакту. «Після приїзду (можна пополудні), – пише вона в листі, – піти до кав’ярні: Café du Dôme, бульвар Монпарнас і спитати про столик польського товариства. Без церемоній присісти, представитися присутнім (переважно митці, малярі) – і про все розпитати»5.

Окрім подібних безперечних рекомендацій, збережене листування містить паризькі сліди, якими Шульц цілком міг вирушити. Рахеля Авербах* [Rachela Auerbach] інформує його в листі від 25 липня, що в Парижі вже «три місяці» перебуває її наречений, поет мови їдиш Іцик Манґер6 [Icyk Manger]. Шульц також знає, що в цей час у Парижі перебувають Роман Крамштик7 [Roman Kramsztyk] і Мар’ян Гемар8 [Marian Hemar], він також має виконати прохання дрогобицького лікаря-терапевта Сруля Шмера [Srul Schmer] та його дружини Дзюні [Dziunia], котра була ученицею Шульца в гімназії Блатта, і доправити Еліо Ґанцерло* [Elio Ganzerlo] пакунок від них.

Важко сказати, якою мірою Шульц зумів втілити накреслені перед від’їздом сценарії паризьких зустрічей. Ще важче визначити їхні подальші наслідки, що випливали би з безпосередніх контактів письменника вже на місці – у Café du Dôme чи в салоні Бознаньської (якщо він взагалі там опинився). Відомо, що Шульц зустрівся в Парижі з Яном Бженковським [Jan Brzękowski], Луї Маркусі [Louis Marcoussis] і Адольфом Баслером [Adolf Basler], проте як саме це трапилося, сьогодні вже годі усталити.

Рахунок, виданий готелем «Орієнт» (L'Hôtel d'Orient), міститься рядок „4 telephone 1f 25 – 5”, що означає, що від 1 до 7 липня Шульц чотири рази скористався готельним телефоном. Кому він дзвонив? Найімовірніший список співрозмовників відкриває невідома особа, яка сконтактувала Шульца з власником галереї Андре Ж. Ротґе [André J. Rotgé]. Шульц зустрінеться з ним наступного дня (або невдовзі після цього). Цим таємничим посередником міг бути Йоахім Вайнґартен [Joachim Weingarten]. Не виключено, що за рекомендацією Хазен Шульц «конче одразу ж по приїзді» зателефонував Александрі Преґель (або Рахелі Шаліт), позаяк у втраченому листі до своєї провіднички (написаному між 5 і 12 серпня) звітувався про результати його спроб зв’язатися з ним. Можливо, в перші дні свого перебування в Парижі він скористався телефонним довідником і зателефонував Наумові Аронсону, який знав деякі його графічні роботи і якому Хазен повідомила про приїзд Шульца. Цілком певно, що першого ж дня він намагався встановити контакт – спочатку безуспішно – з Жоржем Розенберґом [Georges Rosenberg], бо це він мав стати його провідником по Парижу замість сестри. (cp) (перекл. ап)

  • 1
    Лист Марії Хазен до Бруно Шульца від 26 липня 1938, [в:] Bruno Schulz, Dzieła zebrane, tom 5: Księga listów, zebrał i przygotował do druku Jerzy Ficowski, uzupełnił Stanisław Danecki, Gdańsk 2016, s. 298–299; український переклад Андрія Павлишина див. у: Бруно Шульц, Книга листів, уклав і підготував до друку Єжи Фіцовський, Київ 2012, с. 234.
  • 2
    Лист Казимири Рихтер до Бруно Шульца від 20 липня 1938, [в:] ibidem, s. 305; там само, с. 240.
  • 3
    Лист Марії Хазен до Бруно Шульца від 26 липня 1938, s. 299–300; там само, с. 235.
  • 4
    Лист Казимири Рихтер до Бруно Шульца від 20 липня 1938, s. 305; там само, с. 240.
  • 5
    Ibidem, s. 304; там само, с. 239.
  • 6
    Лист Рахелі Авербах до Бруно Шульца від 25 липня 1938, [в:] ibidem, s. 294; там само, с. 231.
  • 7
    Лист Казимири Рихтер до Бруно Шульца від 23 липня 1938, [в:] ibidem, s. 306; там само, с. 241.
  • 8
    Ibidem; там само.