Народився в 1885 році в Дрогобичі, помер у сімдесятих роках ХХ століття там само. Випускник філософського факультету університету Яна Казимира у Львові . Працювати вчителем математики у дрогобицькій гімназії ім. Владислава Ягайла почав у вересні 1922 року , а отже, за два роки до Шульца. Аж до початку війни він також виконував у школі незначні адміністративні функції, в т.ч. секретаря і бухгалтера дирекції, а згодом опікуна шкільної ощадної каси. Він також був секретарем регіонального гуртка Морської і колоніальної ліги, польської громадської організації, що діяла задля розбудови флоту і здобуття колоній Другої Польської Республіки в Африці та Південній Америці.
На підставі лише кількох збережених спогадів важко цілісно охарактеризувати Кравчишина. Деякі з його колишніх учнів, скажімо Єжи Виґнанєц, запам’ятали вчителя математика як авторитарного і радше непопулярного викладача: «Він робив із нас рекрутів, тому ми його не любили, і він, можливо, навіть знав про це» . Подібним чином, хоча вже однозначно особисто, а іноді, годі приховати, злостиво, оцінює Кравчишина письменник Анджей Хцюк, який в автобіографічній книжці Атлантида представляє українця як надміру ретельного формаліста, котрий змушував учнів стригти волосся, а крім того – політичного опортуніста . Слід, однак, зауважити, що є й абсолютно протилежні голоси. Марія Ґаляс запам’ятала, що Кравчишина усі поважали («дуже інтелігентний чоловік» ) і цінували («хороший учитель» ). У свою чергу Альфред Шраєр додає, що під час нацистської окупації Кравчишин допомагав переслідуваним євреям .
Ще менше відомо про відносини Шульца й Кравчишина. Як учителі тієї самої школи вони мусили бачитися майже щодня, але малоймовірно, що їхні стосунки виходили тоді за рамки нейтрального та професійного спілкування. Єдина згадка на цю тему, – що Шульц не полюбляв Кравчишина, міститься в Атлантиді Хцюка . Однак її неможливо верифікувати.
Уже після війни, у шістдесятих роках, Кравчишин листувався з Єжи Фіцовським. До певної міри він також приєднався до пошуків слідів Шульца. (яо)
