У поетичному томі Єжи Фіцовського Ptak poza ptakiem [Птах поза птахом] з’являється вірш Mój nieocalony [Моє безталання], присвячений Бруно Шульцу.
Опублікований у 1968 році, який сумно відомий в історії польсько-єврейських відносин, том віршів Єжи Фіцовського* Ptak poza ptakiem [Птах поза птахом] містить вірш Mój nieocalony [Моє безталання], присвячений «пам’яті Бруно Шульца». Твір був передрукований у збірках віршів Єжи Фіцовського: Wskazówki dla początkujących zegarów. Wiersze z lat 1945–1984 [Вказівки для початкуючих годинників. Вірші 1945–1984 років], Wszystko to, czego nie wiem [Все те, чого я не знаю] та Gorączka rzeczy [Лихоманка речей]. Він також був включений до книжок Фіцовського про Шульца – у 1986 році* до збірки Okolice sklepów cynamonowych. Szkice, przyczynki, impresje [Околиці цинамонових крамниць. Нариси, матеріали, враження] в якості поетичного епілогу і в книжку Regiony wielkiej herezji i okolice. Bruno Schulz i jego mitologia [Регіони великої єресі та околиці. Бруно Шульц і його міфологія] 2002 року* в якості епіграфа.
Катажина Кучинська-Кошаний змальовує ліричну ситуацію: «Коли ми читаємо увесь вірш, ми знаємо, що його герой – це єврей, який ховається на антресолях із крокв, а водночас ми знаємо, що це не так, адже він загинув, застрелений 19 листопада 1942 року. Ми знаємо, що розмова поета, який пише вірш, і того, хто ховається у вірші, безпека, що оманливо настала (1968 рік!), неможливі». Єжи Кандзьора зауважує рятівний характер теперішнього часу, в якому, попри назву, що заперечує віру в порятунок, можна побачити своєрідний бунт проти знищення, певну рятівну діяльність: «Крім того, ужитий тут теперішній час наче замикає простір вірша, боронить від будь-яких змін, а тим більше, від смерті».
Пауліна Чводрон вбачає в образі Шульца, який «протинає дерево щоразу живішим деревом», постать показово калікувату, «аж до неповноти та смерті».
Дивіться також: 19 листопада 1942, 1942 або 1943*, серпень 1981 року, квітень 1986 року, 2002 рік (мр)
