вересень 1939 року

Дрогобич. Бруно Шульц дає притулок Артурові Сандауеру, який утік із Самбора.

У перші дні вересня 1939 року Артур Сандауер [Artur Sandauer], згідно з рекомендаціями військових органів влади, які закликали всіх чоловіків призовного віку їхати на схід, прямує із Самбора до Дрогобича1. Він ночує у Бруно Шульца. Згадуючи цей епізод свого знайомства з Шульцом, Сандауер зокрема покликається на певну ситуацію, яка трапилася під час прослуховування радіоповідомлень про новини з фронту. Велике враження на Шульца справила інформація, що за стерном німецьких бомбардувальників сидять молоді жінки. «Ми слухали польські повідомлення, а коли вони замовкли, – німецькі. „А знаєш? Їхні літаки начебто пілотують молоді дівчата”, – сказав мені Бруно зі збудженим блиском в очах»2.

Хоча у статті Артура Сандауера Wprowadzenie Schulza (II) [Введення Шульца (II)] в контексті вересневих спогадів фігурує дата 8 вересня, визначити точну дату цієї події неможливо. Повідомлена інформація радше все ускладнює, ніж пояснює. Сандауер пише: «8 вересня 1939 року я перебував – як і кожної неділі – у Шульца»3, проте це формулювання украй неточне. З нього випливає, що 8 вересня Сандауер уже був у Дрогобичі в Шульца, як це зазвичай діялося щонеділі. Однак із цього не випливає, що він прибув саме 8 вересня. Задля точності слід підкреслити, що в 1939 році 8 вересня було в п’ятницю. Далі Сандауер пише, що «місто, яке безугавно бомбардували, було охоплене панікою»4. Натомість Дрогобич зазнав бомбардування щойно в неділю 10 вересня. Як пише Веслав Будзинський, «перші бомби впали на „Польмін” [Polmin], найбільший у Дрогобичі нафтопереробний завод, 10 вересня, і це стало причиною пожежі, якої не пам’ятали навіть найстаріші дрогобичани...»5. Цей факт підтверджує монографія Маріуса Еммелінґа, яка документує дії німецької авіації під час вересневої кампанії: «Від 12.15 до 14.25 [10 вересня. – прим. М. Р.] 9 Do 17Z із 7. Staffel атакували цілі в районі Стрий–Дрогобич. Водночас Kampfaufklärer з екіпажем Olt. Strassera розвідував район Перемишль–Львів–Стрий (час бойового польоту: 12.18–13.40). Випадково скинута бомба ушкодила6 нафтовий склад у Дрогобичі»7.

Це означає, що, або в пам’яті Сандауера вересневі події зливаються, або він переплутав дату (і подія, яку він описує, трапилася в неділю 10 вересня, після бомбардування «Польміна»). (мр)

  • 1
    Див.: Artur Sandauer, Byłem…, Warszawa 1991, s. 39.
  • 2
    Ibidem.
  • 3
    Artur Sandauer, Wprowadzenie Schulza (II), [в:] idem, Zebrane pisma krytyczne, [tom 3]: Pomniejsze pisma krytyczne i publicystyka literacka, Warszawa 1981, s. 735.
  • 4
    Ibidem.
  • 5
    Wiesław Budzyński, Miasto Schulza, Warszawa 2005, s. 119.
  • 6
    Посилаючись на висновки Еммерлінґа, слід усвідомлювати особливі когнітивні засновки роботи цього ентузіаста німецької авіації. Еммерлінґ поставив собі за мету переглянути брехливі, на його думку, твердження польських істориків про злочинний характер дій люфтваффе під час вересневої кампанії. За словами Еммерлінґа, це пропагандистський наклеп, який не має нічого спільного з історичною правдою і служить, крім усього іншого, приховуванню негідних вчинків польських пілотів (наприклад, обстріл парашутистів, про що йдеться в спогадах німецьких ветеранів, цитованих автором монографії). Еммерлінґ, схоже, цілковито перебуває під впливом образу лицарства німецького вермахту, присутнього в німецькій колективній пам’яті упродовж багатьох років після війни (на відміну від злочинного характеру діяльності нацистських ґестапо та Ваффен-СС), образу, спростованого виставкою Ганнеса Геера [Hannes Heer] Тотальна війна. Злочини вермахту 1941–1944, яка була створена під егідою гамбурзького Інституту соціальних досліджень і показана у багатьох містах Німеччини у 1995–1999 роках, а відтак починаючи з 2001 року у зміненій формі під назвою Злочини Вермахту. Аспекти нищівної війни 1941–1944 (Див.: Aleida Assmann, O (nie)możności pogodzenia cierpienia i winy w historii pamięci niemieckiej, przełożyła Justyna Górny, [в:] eadem, Między historią a pamięcią. Antologia, redakcja naukowa i posłowie Magdalena Saryusz-Wolska, Warszawa 2013, s. 234). Еммерлінґ некритично ставиться до рапортів німецької авіації й не запитує про правила, що регулювали їх підготовку, не запитує про те, що в них було промовчане.
  • 7
    Marius Emmeling, Luftwaffe nad Polską 1939, część II: Kampfflieger, Gdynia 2005, s. 202.