Закопане. Бруно Шульц рисує портрет Галини Дрогоцької, який дарує їй із присвятою.
Про знайомство з Шульцом та обставини створення портрета повідомила Єжи Фіцовському сама Галина Дрогоцька в листі, написаному невдовзі після війни: «Я познайомилася з ним у 1926 році, коли відпочивала в Закопаному, ми мешкали в пансіонаті “П’яст”, якого, здається мені, більше не існує. [...] Між нами досить швидко зав’язалися своєрідні дружні взаємини, утім, до цього кола належало ще кілька осіб. Тому мені важко писати про Шульца об’єктивно, і про нього самого, бо в моїй пам’яті він нерозривно пов’язаний з тими людьми. Тоді він готував начерки для портретів кількох осіб із пансіонату, зокрема, і мій. Пам’ятаю, що він рисував його довше, ніж інші (зазвичай він миттєво вловлював схожість), сердився, що не може схопити мого виразу обличчя, врешті поступився і залишив як було, але був невдоволений». Попри це, Шульц дописав на рисунку присвяту: «Панні Галинці / Бруно Шульц / Закопане серпень 1926» і подарував Дрогоцькій, яка зберегла його разом з іншим рисунком, ймовірно подарованим їй тоді ж. У листі до Фіцовського від 31 травня 1948 року Дрогоцька перерахувала збережені нею (і втрачені) пам’ятки по Шульцові: «У мене є дві роботи Шульца. Одна – це присвячений мені мій портрет вугіллям, намальований 1926 р., друга – невеликий образок сепією 1924 р., також із присвятою. Після відклеювання паспарту виявилося, що на звороті є автопортрет (без дати), про який я довго не знала. Я ще мала два його листи, але, на жаль, вони загубилися під час війни». На подарованому Шульцом «невеликому образку сепією» із прихованим на звороті (і таким чином ніби скасованим) автопортретом зображено трьох осіб, які сидять за столом. Сцена витримана в атмосфері начерків Ґої. У 1974 році Дрогоцька подарувала обидва малюнки Національному музею у Варшаві. (cp) (перекл. ап)
