перед 8 грудня 1923

Дрогобич. Шульц відвідує поетичний вечір Антонія Слонімського та Юліана Тувіма.

Зустріч із двома членами об’єднання «Скамандер» була організована в залі товариства «Сокол» по вулиці Міцкевича*. Мабуть, саме на цю подію Шульц посилається в (єдиному вцілілому) листі до Юліана Тувіма* від 26 січня 1934 р.: «Коли Ви багато років тому навідалися до Дрогобича, я був у залі, дивився на Вас мстиво й по-бунтарському, сповнений похмурого обожнення» 1. Однак, здається, що Шульц тактовно промовчав обставини, в яких відбувся той вечір.

У сатиричному дусі його описує Антоній Слонімський, другий, окрім Тувіма, учасник зустрічі, в щотижневій хроніці часопису „Wiadomości Literackie” від 12 травня 1929 р. За словами Слонімського, окрім шанувальників літератури в залі «Сокола» була також чимала група польських націоналістів, які перешкоджали виступові. «Тувім виходить на сцену і мало не тієї ж миті повертається. Свист, рев, каміння, гнилі яйця та яблука поціляють у декорацію [...]. «За польських генералів! Геть! До Росії в запломбованому вагоні!» 2. Вигуки громил стосувалися пацифістського вірша Тувіма Do generałów [До генералів], який гостро атакувала ендецька преса (зокрема, Юзеф Ґалушка 3 та Адольф Новачинський 4) за начебто симпатії до більшовизму. У відповідь на спробу вгамувати юрму, націоналісти відреагували урочистим співом Roty [Присяги, патріотичного вірша Марії Конопницької].

З міркувань безпеки, як згадує Слонімський, поліція достроково завершила зустріч і провела поетів під вартою за межі Дрогобича.

Дивіться також: 26 січня 1934*. (jo)

  • 1
    Лист Бруно Шульца до Юліана Тувіма, [в:] Brunon Schulz, Dzieła zebrane, tom 5: Księga listów, zebrał i przygotował do druku Jerzy Ficowski, uzupełnił Stanisław Danecki, Gdańsk 2016, s. 49; Бруно Шульц, Книга листів, Київ 2012, с. 42.
  • 2
    Antoni Słonimski, Kroniki tygodniowe 1927–1931, przedmowa Roman Loth, Warszawa 2003, s. 109.
  • 3
    В числі 45 часопису „Myśl Narodowa” (від 10 листопада 1923) Ґалушка опублікував пастиш Odpowiedź J. Tuwimowi [Відповідь Ю. Тувіму], який починався так: «Не смій „qui pro quo” – поете, / Посланцю божниць і кагалів / Нацьковувати як псарню – принишкле ґетто / І гарчати на польських єнералів» (s. 14).
  • 4
    В числі 49 „Myśli Narodowej” (від 8 грудня 1923) був опублікований звіт про дрогобицький вечір Na występach w Drohobyczu [На гастролях у Дрогобичі], в якому Новачинський зокрема пише: «Коли на естраду увійшов трубадур Тувім, зважаючи на хімічний склад публіки та важке повітря в залі, він ризикнув продекламувати революційно-більшовицького вірша „До єнералів”. Аде прорахувався. Що можна безкарно чинити в Варшаві, в Кракау, того годі собі дозволити на Кресах. Овація почалася гостра. Геть! Геть! До Варшави юдеї!» (s. 13–14). І на завершення: «О бенкетуючі Хамелеони! Хамелеони! О квакаючі на баюрах єврейського Ґетто: жаби! Дочекаєтеся ви великого Дрогобича! Ще дочекаєтеся!» (s. 15).