Варшава. Шульц перебуває в столиці; він відвідує Цецилію Кейлін і малює олійні портрети на замовлення.
Можливо, Шульц мав намір перебратися до Варшави* на довший термін, про що свідчили би його часті візити в помешканні Цецилії Кейлін*, з якою він познайомився два роки тому на курорті Бад-Кудова*. Ірена Кейлін-Мітельман*, її дочка (тоді чотирнадцятирічна), запам’ятала уривок розмови, який свідчить, що Шульц попросив у Цецилії поради чи протекції: «Бруно, ці офорти годі продати, а деякі навіть годі показати. Вони необізнані, не зрозуміють. А якщо зрозуміють, це ще гірше [...], тож якщо Ви дійсно хочете залишитися у Варшаві – то школа» . Графічні твори, про які йдеться, – це, ймовірно, твори із циклу Xięga bałwochwalcza [Ідолопоклонна книга]* (виготовлені, однак, у техніці кліше-вер). Замість пропозиції придбати їх, Шульц отримав замовлення на одинадцять олійних портретів, з чого виконав вісім: три портрети Цецилії Кейлін, її чоловіка Александра та дочки і п’ять портретів осіб, які приятелювали з Кейлінами. Усі картини пропали. Їх єдиний опис походить зі спогадів Ірени Кейлін-Мітельман, за її словами, естетика портретів нагадувала малярство французького колориста П’єра Боннара [Pierre Bonnard], абсолютно не схоже на «закатовані» рисунки Шульца.
Про свій портрет авторка розповідає, що Шульц зобразив її принаймні на кілька років старшою, з галузкою бузку в руці. Крім того, з цією картиною пов’язаний своєрідний інцидент: під час сеансу Шульц начебто впав перед дівчинкою на коліна в ідолопоклонному акті. Ірена Кейлін-Мітельман згадує, що це було докладне відтворення сцени, яка постійно фігурує в мазохістських ескізах Шульца, зокрема на рисунках 6 і 7, які Єжи Фіцовський* додав до видання Другої осені* в 1973 році.
Шульц покинув Варшаву розчарованим, з відчуттям, що «варшавська атмосфера гірша, ніж дрогобицька, що він задихається, і що це не для нього» .
Дивіться також: серпень 1922 (jo)
