Варшава. Польська академія літератури нагороджує Бруно Шульца Золотим лавровим вінком.
Академічний Лавровий вінок був нагородою, заснованою міністром релігійних конфесій і публічної освіти Янушем Єнджеєвичем [Janusz Jędrzejewicz] за внесок у польську літературу. Про те, кого відзначити цією нагородою, вирішував міністр релігійних конфесій і публічної освіти на підставі клопотання Польської академії літератури (ПАЛ). Згідно з міністерським розпорядженням, Лавровим вінком нагороджували «за видатні літературні заслуги, видатну діяльність у галузі піклування про польську літературу, видатну видавничу та організаційну роботу в галузі художньої літератури, поширення любові до польської літератури, плекання активності читачів та сприяння зростанню зацікавлення польською літературною творчістю загалом» [1]. Списки нагороджених у наступні роки свідчать, що нагороду також присуджували за заслуги в галузі польського мистецтва чи судового красномовства. Орім Золотого Лаврового вінка, нагороджували також Срібним вінком – переважно за популяризаторські заслуги в найрізноманітніших середовищах: еміграційних, військових тощо.
Лауреати нагороди ПАЛ отримували пам’ятний знак та диплом із детальним переліком відзначених заслуг. Золота відзнака мала діаметр 38 міліметрів і складалася з шести золотих рамен, з’єднаних ажурними полями. Посередині в овальному полі, вкритому червоною емаллю, містилася срібна монограма AL (Академія літератури). Відзнаку носили на зеленій стрічці з білими смужками довжиною 37 міліметрів [2]. Честь отримати нагороду не передбачала матеріальних прибутків, ба більше – кошти виконання відзнаки покривали самі лауреати. В 1936 році вони становили 30 злотих [3].
Академічний Лавровий вінок Польської академії літератури не був елітною нагородою. Щороку ним відзначали кількадесят осіб. У категорії «за видатну літературну творчість» у 1935 році було нагороджено аж 21 особу, в пізніші роки академіки вже не були такими щедрими. У 1938 році разом із Шульцом були також відзначені: Вацлав Ґонсьоровський [Wacław Gąsiorowski], Стефан Кеджинський [Stefan Kiedrzyński], Зиґмунд Кіселевський [Zygmunt Kisielewski], Марія Кунцевич [Maria Kuncewiczowa], Владислав Себила [Władysław Sebyła], Зиґмунд Залеський [Zygmunt Zaleski], Кароль Віктор Заводзинський [Karol Wiktor Zawodziński] та Генрик Збежховський [Henryk Zbierzchowski] [4].
Дивіться також: 10 лютого 1935. (мр)
