Закопане. Станіслав Іґнацій Віткевич пише вступ до листовного інтерв’ю з Бруно Шульцом.
Віткевич* закінчує писати свій перший текст про творчість Бруно Шульца. Йдеться про очікуваний редакцією тижневика „Tygodnik Ilustrowany”*1, а також самим Шульцом вступ до їхньої спільної публікації, яка набула форми листовного інтерв’ю. Шульц уже на зламі лютого й березня скаржився головному редакторові часопису „Tygodnik Ilustrowany” Вацлаву Чарському*, що його стаття («у формі інтерв’ю з Віткацієм») вже тиждень лежить у Віткевича, і він побоюється, що залишиться там уже назавжди2. У відповідь на цього листа Чарський просить Віткевича якнайшвидше надіслати інтерв’ю з готовим вступом, щоб публікацією в тижневику довести Шульцові, що «жодні таємні сили на нього не чатують»3.
В інформаційному вступі під назвою Інтерв’ю з Бруно Шульцом Віткевич включає Шульца до лав так званих демонологів4. Графічні твори Шульца, які він називає дряпографіями5, – це, за його словами, «поеми про жорстокі ноги», в яких проявляється іманентне людське зло – одягнене у форму мазохізму й садизму. «Шульц привів вираження обох цих психічних комбінацій до останніх меж інтенсивності та мало не потворного пафосу», – пише Віткевич6. З точки зору композиції, автор вступу визнає, що частина графічних творів Шульца близька ідеалові Чистої Форми, що, як він стверджує, свідчить про безсумнівну геніальність автора7. Він також високо оцінює Цинамонові крамниці* та інші оповідання Шульца, оприлюднені на шпальтах літературних журналів, які він називає «першокласним явищем», а самого Шульца – «новою першорядною зіркою»8.
Текст Віткевича – одна з перших захоплених інтерпретацій літературно-мистецької творчості Шульца9.
Дивіться також: 1 січня 1935, 4 березня 1935, 11 квітня 1935, 28 квітня 1935. (тс)