31 грудня 1934, понеділок

Варшава. Бруно Шульц проводить новорічну ніч у столиці. Станіслав Іґнацій Віткевич пише жартівливого віршика Do Schulza [До Шульца].

Спонтанно складений твір, записаний автором на смужці відірваного картону, найімовірніше в помешканні Віткевичів по вул. Бжеській1 – це своєрідна літературна провокація, яка посилається на еротичні нав’язливі стани творця Книги ідолопоклоніння2, а водночас витівка Віткевича, покликана розважити присутніх на спільному новорічному вечорі.

Про обставини складення вірша можна сказати небагато – не зберіглося жодного свідчення про це, окрім самого вірша, знайденого в 1976 році Стефаном Околовичем, ані про те, як Шульц провів новорічну ніч. Можливо, він потрапив на вечірку, організовану Вітольдом Ґомбровичем: «Я влаштував мистецьку пиятику в помешканні моєї матері на Хоцімській [...]. Забава, яка тривала до шостої ранку, було видимим знаком мого солідного осадження в варшавському літературному світі. Я вже й не надто пам’ятаю, хто там був, але в будь-якому разі не бракувало Брези, Мауерсберґерів, Тоня Собанського, був Рудницький і, мабуть, Хороманський, було братство пияків під проводом Святека Карпінського і «Міня», себто Януша Мінкевича, були різні актриси, Здзіслав Черманський, Канарек (нині відомий маляр у Штатах)... і може Віткацій, та либонь Бруно Шульц...»3.

Дивіться також: кінець грудня 1934 – 19 січня 1935, 1 січня 1935. (тс)

  • 1
    Цю локацію вказує Стефан Околович, який першим написав про вірш Віткація. Див.: Stefan Okołowicz, Śliwka i tacet. O spotkaniach Schulza i Witkacego, „Schulz/Forum” 2016, nr 8, s. 49 i nn.
  • 2
    Зміст вірша апелює до графічного твору Xięga bałwochwalcza II [Книга ідолопоклоніння II] (пор.: Bruno Schulz, Księga obrazów, zebrał, opracował, komentarzami opatrzył Jerzy Ficowski, Gdańsk 2012, s. 266–267; Єжи Фіцовський, Бруно Шульц. Книга образів / переклала Леся Лисенко, Київ 2014, с. 266–267), де зображено жінку з підтягнутою сукнею та чоловіка із рисами обличчя Шульца, який стоїть перед нею навколішки. Про інші провокації Віткевича див.: Stefan Okołowicz, op. cit., s. 62–64.
  • 3
    Witold Gombrowicz, Wspomnienia polskie, Kraków 2002, s. 115.