Дрогобич. Бруно Шульц пише листа Тадеушові Брезі.
Лист Шульца до Тадеуша Брези, прозаїка, есеїста та редактора газети „Kurier Poranny”*, витриманий у меланхолійній тональності. Шульц починає літературним уривком, у якому запевняє Брезу в своїй щирій приязні, попри те, що вони вже давно не контактували навзаєм: «Я думаю про Тебе завжди з великою чулістю й іноді почуваюся, наче в одному з тих снів, коли нам сниться, що той, хто вже справді давно й безповоротно виїхав, – повернувся та перебуває в нашому місті, а ми через дивну млявість, незбагненну неуважність досі його ще не відвідали, хоча то хтось близький і дорогий» . Далі він згадує, що написав рецензію на дебютний роман Брези Adam Grywałd [Адам Ґривалд], – стаття має незабаром з’явитися у часописі „Tygodnik Ilustrowany”*, хоча сам Шульц має певні побоювання щодо влучності своєї статті : «Боюся, що Тобі вона не сподобається. Цю книжку надзвичайно важко зреферувати дискурсивним стилем, адекватно передати її поняттєвими засобами» .
Шульц також звіряється Брезі в загальній пригніченості («У мене тут дуже сумно й самотньо» ) і планах перебратися з Дрогобича* до Варшави* або до Львова*.
На закінчення він іще раз повертається, як у листах від 18 листопада 1935 року та 11 травня 1936 року, до прохання, щоб за його відсутності Бреза пам’ятав про Юзефину Шелінську*, наречену Шульца, яка самотньо мешкає в Варшаві: «Певний час тому ви зустрічалися з Юною , як вона мені писала, але потім ті зустрічі, дуже милі для Юни, якось припинилися, – напевно, з її вини. Вона сповнена іпохондрії та неслушних страхів»
Дивіться також: 18 листопада 1935*, 11 травня 1936*, 30 листопада 1936*, 17 січня 1937*, 3 лютого 1937*. (jo)
