29 липня 1938, п’ятниця

Львів. Бруно Шульц отримує в німецькому консульстві на вулиці Оссолінських [тепер вул. В. Стефаника], 4 транзитну візу, що дозволяє йому подорожувати Німеччиною. Ймовірно, ще того самого дня, розпочавши свою подорож до Парижа, він вирушає післяобіднім потягом до Варшави.

Початковий план Шульца, про який він у травні писав Романі Гальперн* [Romana Halpern], щоб поїхати до Парижа через Італію (з зупинкою у Венеції), не був втілений. Письменникові, хоча він цього й не хотів («це б мене пригнічувало»1), довелося перетнути на шляху до Франції2 територію Третього райху. Задля цього він подав документи на транзитну візу, яку йому видало німецьке консульство у Львові, постале після аншлюсу з австрійської дипломатичної установи. Тимчасово консульство очолив радник Ганс Форнер [Hans Forner], який «ще досі працює в австрійському почесному консульстві»3. Шульц отримав візу без проблем4. Вона мала номер 3527 і дозволяла двічі проїхати через Німеччину в період до 28 серпня 1938 року. Вартість її видачі становила 5 злотих 40 ґрошів. У рубриці «мета виїзду» написано «транзит»5.

Того самого дня о 15.22 Шульц сів на потяг, який мав відвезти його до Варшави. Він прибув туди о 22.236. (cp) (перекл. ап)

  • 1
    Лист Бруно Шульца до Романи Гальперн від 28 травня 1938 року, [в:] Bruno Schulz, Dzieła zebrane, tom 5: Księga listów, zebrał i przygotował do druku Jerzy Ficowski, uzupełnił Stanisław Danecki, Gdańsk 2016, s. 175; український переклад Андрія Павлишина див. у: Бруно Шульц, Книга листів, уклав і підготував до друку Єжи Фіцовський, Київ 2012, с. 143.
  • 2
    Єжи Фіцовський вважав, що: «Він [Шульц] обирає довшу й дорожчу дорогу через Італію, щоб оминути гітлерівський Третій райх» (Jerzy Ficowski, Regiony wielkiej herezji i okolice. Bruno Schulz i jego mitologia, Sejny 2002, s. 501; Єжи Фіцовський, Регіони великої єресі та околиці. Бруно Шульц і його міфологія / переклав Андрій Павлишин, Київ 2010, с. 493). По-іншому це описував Веслав Будзинський: «У Венеції він не побував – довелося обрати інший шлях. У такому разі він, мабуть, поїхав через Відень, Женеву і врешті потрапив на Ґар де Ліон?» (Wiesław Budzyński, Schulz pod kluczem, Warszawa 2013, s. 180).
  • 3
    Grzegorz Hryciuk, Stosunki polsko-ukraińskie w ocenie konsulatu niemieckiego we Lwowie w 1939 roku, „Toruńskie Studia Międzynarodowe” 2009, nr 1 (2), s. 21–22.
  • 4
    Незабаром це могло би виявитися складнішою справою. Надісланий із німецького посольства для наведення ладу оберінспектор Шпрінк [Sprink] ревно заходився порядкувати, і «одним із перших його кроків було звільнення робітників єврейської національності». (Grzegorz Hryciuk, op. cit., s. 20).
  • 5
    Документи розшукала та опублікувала Леся Хомич (Łesia Chomycz, Wyjazd Brunona Schulza do Francji, „Schulz/Forum” 11, 2018, s. 179–188). Її коментарі містять кілька неточностей щодо: первісного задуму Шульца поїхати до Парижа, дати перетину ним польсько-німецького кордону та характеру паризького кабаре «Казанова», куди його привів Жорж Розенберґ [Georges Rosenberg].
  • 6
    Якби він обрав ранковий потяг, який вирушав о 7.40, то прибув би до Варшави о 15.33, і до вечірнього виїзду в Париж у нього було б мало часу на заплановані зустрічі.