Дрогобич. Бруно Шульц із запізненням відповідає на листа, що є «сповіддю» Зенона Вашневського [Zenon Waśniewski], пояснюючи затримку в листуванні станом душі, в якому перебуває.
Цей лист є запізнілою відповіддю на отого «довгого листа» Вашневського*, на який 2 квітня Шульц коротко відписав перед від’їздом до Варшави*. Однак і цього разу йому не вдається досягти того рівня довірливості, якого потребував Вашневський. Він починає з вибачення і пояснення затримки в листуванні: «Напружено й тужливо я читав Вашу сповідь. Якщо я не віддячуся Вам такою ж ряснотою одкровень – то це діється через дивне загальмування, якого зазнаю віднедавна, брак радості, депресію, для котрої я не знаходжу достатньо підстав. Я, мабуть, нервово хворий». Такий стан душі важко пояснити життєвою ситуацією, в якій перебуває Шульц. Кілька місяців тому він опублікував «Цинамонові крамниці», завдяки чому прокинувся одного ранку відомим і впізнаваним письменником. Він усвідомлює це. «Я мусив би мати тепер, – звіряється він Вашневському, – багато приводів для задоволення, міг би дозволити собі дещицю радості, а замість цього відчуваю неясний страх, занепокоєння, жалюгідність життя. Я занедбую важливе листування, в якому дуже зацікавлений, не пишу нічого, навіть переписування будь-чого завдає мені нездоланної огиди». Навіть якщо останні речення є опосередкованим виправданням за невиконання обіцянок, даних редактору Вашневському, загальна тональність мала би бути такою, як її метафорично висловив Шульц: «я вже на іншому боці всіх весен».
Тепер він може спокійно просити у Вашневського терпляче почекати на уривок до часопису „Kamena”. Він також може відмовитися від участі в Міцкевичівському числі й не готувати графічної роботи для нього. Шульц використовує техніку кліше-вер, про яку пише, що вона копітка, а її «кошти чималі – праця також». З цієї причини, додає він, митець не встигає втілити пропозицію видавництва «Рій»*, яке замовило в нього кільканадцять тек: «не виконаю її, хоча можна було б заробити кількасот злотих. Ця техніка не придатна для масового виробництва».
Лист закінчується заявою: «Ваше нетерпіння й тугу за ширшими обріями я добре розумію. Я переживав і переживаю те саме. Те, що Ви відшукалися, стало для мене дивною та гарною подією. Ми вже, мабуть, назавжди залишимося в контакті, але не чекайте від мене листів, настільки багатих за змістом, як пишете Ви, – з причин, зазначених вище. Нехай це Вас не знеохочує, прошу Вас писати й далі, Ваші листи я читаю з великим задоволенням».
Дивіться теж: 15 березня 1934, 24 березня 1934, 2 квітня 193[4], 5 червня 1934, 23 червня 1934, 28 серпня 1934,14 вересня 1934, 30 вересня 1934, 6 жовтня 1934, 15 жовтня 1934, 7 листопада 1934, 15 листопада 1934, 19 грудня 1934, 28 січня 1935, 16 березня 1935, [25 березня 1935], 24 червня 1935, 13 липня 1935, 3 серпня 1935, [7 серпня 1935], 2 червня 1937, 4 серпня 1937, [5 січня 1938], 24 квітня 1938. (cp) (перекл. ап)
