Борислав. Відкриття в садибі Спілки польських свердловинних і нафтових техніків [Związek Polskich Techników Wiertniczych i Naftowych] по вул. Костюшка [тепер Т. Шевченка], 82 першої індивідуальної виставки робіт Бруно Шульца.
Її організатором є освітня секція Спілки нафтових службовців [Związek Urzędników Naftowych]1. На вернісажі від імені організаторів виступає Міхал Фрідлендер* [Michał Friedländer]2, майбутній видатний педагог і публіцист, який у той час працював у Бориславі службовцем і провадив там освітню діяльність, після нього виголошує реферат Станіслав Вайнґартен* [Stanisław Weingarten]3.
Виставка включає кількадесят робіт Шульца. Переважає тема жінки, яка прагне «уярмити чоловіка, кинути його до своїх ніг»4 (найбільше враження, на думку критика, який описує виставку*, справляє акварель Кірка [Circe]). Крім того, були експоновані жіночі портрети, образ, на якому зображено «ательє митця, облаштоване з великою пишністю», та його власника, коли він «закінчує сесію», а також композиція Прокидання весни [Przebudzenie wiosny]: «Сецесійна школа. Кілька хлоп’ячих постатей. Від них променіє несвідома туга»5. Можливо, саме останній образ спонукав рецензента згадати серед авторів, які надихали Шульца, Франка Ведекінда, а також повторювані в цьому контексті згодом прізвища Ґойї*, Ропса*, Клінґера. Техніка більшості виставлених робіт невідома; крім акварелі Кірка, критик згадує «жіночий пастельний портрет», але невідомо, чи прикметник стосується техніки, чи колористики.
Дивіться також: виставки до 1942. (ум)