13 березня 1921, неділя, 10.00

Борислав. Відкриття в садибі Спілки польських свердловинних і нафтових техніків [Związek Polskich Techników Wiertniczych i Naftowych] по вул. Костюшка [тепер Т. Шевченка], 82 першої індивідуальної виставки робіт Бруно Шульца.

Її організатором є освітня секція Спілки нафтових службовців [Związek Urzędników Naftowych]1. На вернісажі від імені організаторів виступає Міхал Фрідлендер* [Michał Friedländer]2, майбутній видатний педагог і публіцист, який у той час працював у Бориславі службовцем і провадив там освітню діяльність, після нього виголошує реферат Станіслав Вайнґартен* [Stanisław Weingarten]3.

Виставка включає кількадесят робіт Шульца. Переважає тема жінки, яка прагне «уярмити чоловіка, кинути його до своїх ніг»4 (найбільше враження, на думку критика, який описує виставку*, справляє акварель Кірка [Circe]). Крім того, були експоновані жіночі портрети, образ, на якому зображено «ательє митця, облаштоване з великою пишністю», та його власника, коли він «закінчує сесію», а також композиція Прокидання весни [Przebudzenie wiosny]: «Сецесійна школа. Кілька хлоп’ячих постатей. Від них променіє несвідома туга»5. Можливо, саме останній образ спонукав рецензента згадати серед авторів, які надихали Шульца, Франка Ведекінда, а також повторювані в цьому контексті згодом прізвища Ґойї*, Ропса*, Клінґера. Техніка більшості виставлених робіт невідома; крім акварелі Кірка, критик згадує «жіночий пастельний портрет», але невідомо, чи прикметник стосується техніки, чи колористики.

 

Дивіться також: виставки до 1942. (ум)

  • 1
    [Sekcja oświatowa…], „Świt. Organ urzędników naftowych w Borysławiu” 1921, nr 4, s. 6–7 (розділ «Культура і освіта» [„Kultura i oświata”]); E. Menar [Adolf Bienenstock (?)], Sztuki graficzne. (Z okazji odbyć się mającej wystawy grafiki oryginalnej w Borysławiu), „Świt. Organ urzędników naftowych w Borysławiu” 1921, nr 5, s. 2–4; S. N-owa [Michał Friedländer], [Wystawa prac graficznych młodego artysty p. Brunona Schulza…], „Świt. Organ urzędników naftowych w Borysławiu” 1921, nr 5, s. 7 (розділ «Культура і  освіта» [„Kultura i oświata”]). Цю інформацію ми завдячуємо усталенням дослідників із України, див.: Богдан Лазорак, Леонід Тимошенко, Леся Хомич, Ігор Чава, Відомий і невідомий Бруно Шульц (соціокультурний портрет Дрогобича), наукова редакція Леоніда Тимошенка, Дрогобич 2016, с. 156; Łesia Chomycz, Wokół wystawy w Borysławiu. O dwóch debiutach Brunona Schulza, „Schulz/Forum” 2019, nr 14, s. 13–32. Адреса садиби Спілки польських свердловинних і нафтових техніків зазначена в: Turysta w zagłębiu naftowem. Krajoznawstwo, turystyka górska letnia i zimowa, redaktor Józef Wojnar, Borysław [1936?], s. 20.
  • 2
    Він був, про що свідчить уривок із підписаного його псевдонімом Ал. Стеве [Al. Stewe (Steve)] тексту про виставку* в Дрогобичі (Z wystawy obrazów, „Świt. Organ urzędników naftowych w Borysławiu” 1921, nr 11, s. 6–7), також автором статей про покази Шульца в Бориславі, підписаних С. Н-ова [S. N-owa] (див. примітки 1 і 4).
  • 3
    Богдан Лазорак, Леонід Тимошенко, Леся Хомич, Ігор Чава, цит. пр., с. 159–160.
  • 4
    S. N-owa [Michał Friedländer], Wrażenia z wystawy. (Wystawa obrazów Schulza), „Świt. Organ urzędników naftowych w Borysławiu” 1921, nr 6, s. 2–3; за: Богдан Лазорак, Леонід Тимошенко, Леся Хомич, Ігор Чава, цит. пр., с. 226–227.
  • 5
    Ibidem.