Шульц Ізидор

Брат Бруно Шульца, інженер-нафтовик.

Народився 4 вересня 1881 року в Дрогобичі, при народженні отримав ім’я Ізраель Барух [Izrael Baruch]. За словами Єжи Фіцовського, ім’я Ізидор [Izydor] уживав від моменту закінчення школи в 1900 році1. Натомість, на думку Богдана Лазорака, зміна імені була пов’язана з його хрещенням після 1905 року2. Рідні називали його Люлю3.

У 1905 році здобув диплом інженера на факультеті доріг і мостів у Політехнічній школі у Львові. Після закінчення навчання керував будівництвом підземних сховищ для зберігання сирої нафти у Бориславі4, а відтак наглядав за спорудженням газогону від Борислава до т.зв. Закладу відбензинення в Дрогобичі5.

Близько 1906 року показав молодшому братові книжку: «Поглянь-но, я позичив її для тебе, але сьогодні ввечері мушу повернути»6. Ця книжка суттєво вплинула на уяву несповна чотирнадцятирічного Бруно. То була збірка пісень Морріса Розенфельда [Morris Rosenfeld] під назвою Lieder des Ghetto [Пісні Ґетто], прикрашена ілюстраціями Ефраїма Моше Лілієна [Ephraim Moses Lilien]. Для Шульца контакт із графічними творами Лілієна виявився раптовим осяянням, «внутрішнім переломом», який призвів до народження митця: «Лілієн – то була перша весна моєї вразливості, мій містичний шлюб з мистецтвом»7, шлюб, який зобов’язував Шульца на все життя. Образ осяйної книги, ремінісценція мистецької ініціації, стане вузловим мотивом творчості автора Цинамонових крамниць, співтворячи його «непорушний капітал духу»8, що визначав межі творчості Шульца. У цьому вимірі Ізидор нагадує літературного Рудольфа з оповідання Весна: несвідомого посланця, який приносить Юзефові альбом для марок, а той лише під його поглядом перетворюється на книгу блиску.

На уяву Бруно також вплинули ділові починання Ізидора: кінотеатр «Уранія» в Дрогобичі (1912), заклад прокату кінофільмів «Уранія» у Кракові (1919)9 та два варшавські кінотеатри – «Корсо» по вул. Вежбовій, 7 та «Нірвана» по вул. Мокотовській, 7310. За словами Єжи Фіцовського, саме відвідування «Уранії» надихнуло Шульца на деякі фрагменти оповідання Липнева ніч11.

У 1909–1914 роках Ізидор Шульц працював на посаді міського інженера в Дрогобицькому магістраті. Бургомістром Дрогобича був тоді Раймунд Ярош [Rajmund Jarosz], а безпосереднім начальником Ізидора інженер Францішек Єльонек [Franciszek Jelonek]12. У 1913 він наполіг на створенні рекреаційного ставка на дрогобицькому Ринку13. У той час він мешкав по вулиці Святого Варфоломія 1/614.

Від 30 травня 1915 до 13 жовтня 1915 Ізидор був комендантом підрозділу цивільних працівників 7-ї армії Австро-Угорщини, який споруджував фортифікацію в містечку Космач (Західна Україна)15. Завершивши службу, мешкав із родиною у Відні. До Дрогобича повернувся щойно в серпні 1919 року16. Після війни був у званні поручника офіцер запасу Корпусу офіцерів інженерних і саперних військ (1-й саперний полк)17. У 1930 році його перевели до резерву 6-го саперного полку (1 батальйон саперів)18, а через рік – до 4-го батальйону того ж підрозділу19. 31 грудня 1931 року міністр військових справ призначив його з огляду на вік до народного ополчення (4-й батальйон саперів)20.

Повернувшись із Відня, Ізидор працював у дрогобицькій фірмі «Вишневський і Спілка» [Wiśniewski i Spółka], яка незабаром перетворилася на акціонерне товариство «Нафта» [Spółka Akcyjna Nafta] з осідком у Кракові, а згодом у Варшаві21. У 1921 році він став директором варшавського відділення АТ «Галіція» [Galicja SA] – «Галіція Варшава» [Galicja Warszawa]. П’ять наступних років він представляв інтереси фірми в столиці22. Мешкав тоді, мабуть, за адресою: Ґжибовський майдан, 723.

У 1926 році перебрався з сім’єю до Львова, де став директором загальнопольського центрального бюро АТ «Галицьке нафтове товариство Галіція» [Galicyjskie Towarzystwo Naftowe Galicja SA]24. За словами Фіцовського, під час візитів до Львова Бруно малював портрети членів сім’ї, передусім дітей, які прикрашали помешкання Шульців25. Джерела наводять різні їх адреси: вулиця Матейка, 826 та вулиця Боґуславського [тепер Дениса Лукіяновича. – прим. перекл.], 927.

Упродовж своєї професійної кар’єри Ізидор Шульц виконував також інші значущі функції: був членом крайового відділення Нафтового товариства28, радником Торгово-промислової палати у Львові29, членом Ради Асоціації польських виробників і переробників мінеральних олив, членом наглядових рад Польського нафтового експорту та Торгівельного товариства нафтової промисловості, членом ради директорів АТ «Піонер» [SA Pionier]30.

Ізидор був фінансовою опорою родини. У 1933 році він допоміг братові в літературній кар’єрі, узявши участь у фінансуванні видання Цинамонових крамниць31. Він утримував родину в Дрогобичі – матір Генрієту (до її смерті в 1931 році), сестру Ганю Гофман та племінника Зиґмунда Гофмана32, які разом із Бруно мешкали в будинку по вулиці Флоріанській, 10, а також власну сім’ю у Львові. Мав дружину Реґіну з родини Лібесманів, з якою одружився в 1908 або 1909 році (померла в 1926 році), і трьох дітей: Вільгельма, Еллу та Якуба33.

Помер 20 січня 1935 року у Львові, незабаром після поїздки до Варшави, де провів низку засідань і конференцій34. Безпосередньою причиною його смерті став серцевий напад35. Напередодні раптової смерті бачився зі своїм братом, який згадує про це в листі від 28 січня до Зенона Вашневського: «То була незвичайна людина, яку любили всі, хто мав із ним справу, істинно євангельської доброти, молодий, елегантний, успішний, на вершині блискучої кар’єри – він був однією з чільних постатей польської нафтової промисловості»36.

Його несподівана смерть потрясла всю родину Шульців, а також середовище осіб, пов’язаних із нафтовою промисловістю, в якому інженер Шульц втішався великою повагою37. Він брав участь у соціальних починаннях, був визнаною і шанованою постаттю також у єврейській громаді – в 1925 році вступив до гуманітарної асоціації «Братерство», що була варшавською філією міжнародної організації Б’най Б’ріт38, належав до Комітету «Національного дару», створеного задля вшанування пам’яті доктора Леона Райха (грудень 1929)39, під час єврейської економічної конференції у Львові (3 лютого 1930) його обрали до Виконавчого комітету, покликаного захищати інтереси єврейської громади40, він зарекомендував себе щедрим дарувальником, вносячи пожертви, зокрема на захист Палестини41 та на притулок для бездомних42.

22 січня 1935 року рештки Ізидора («за участі всього нашого нафтового світу»43) перевезли зі Львова до Станіславова [тепер Івано-Франківськ. – прим. перекл.], де була могила Реґіни Шульц. Похорон відбувся 23 січня у Станіславові «за багатолюдної участі друзів і знайомих Покійного»44. Замість вінка на домовину, численні організації та приватні особи внесли пожертви на благодійні цілі45.

Після смерті Ізидора Бруно частково перебрав на себе обов’язки глави родини, узявши на себе відповідальність за утримання родинного будинку в Дрогобичі, де мешкали його сестра, племінник та кузина46. (тс)

  • 1
    Jerzy Ficowski, Izydor, brat Brunona, [в:] idem, Regiony wielkiej herezji i okolice. Bruno Schulz i jego mitologia, s. 130; Єжи Фіцовський, Ізидор, брат Бруно, [в:] його ж, Регіони великої єресі та околиці. Бруно Шульц і його міфологія / переклав Андрій Павлишин, Київ 2010, с. 130.
  • 2
    Bohdan Łazorak, Wpływowy brat Izydor (Baruch, Izrael) Schulz, „Schulz/Forum” 2013, nr 3, s. 90.
  • 3
    На думку Фіцовського, Люлю – це дитяча версія імені Ізидора (Ізраеля), яку той створив, коли вчився говорити, натомість, на думку Богдана Лазорака, це ім’я походить із мові ладіно (мова іспанських євреїв). Див.: Jerzy Ficowski, op. cit., s. 130; Bohdan Łazorak, op. cit., s. 90.
  • 4
    Z żałobnej karty. B.P. inż. Izydor Schulz, „Codzienna Gazeta Handlowa” R. X, 23 stycznia 1935, nr 19, s. 2.
  • 5
    Урухомлений у 1910 році, заклад служив для «дистиляції бензину та гасу і постачання залізниці мазуту на паливо для локомотивів», див. http://www.cracovia-leopolis.pl/index.php?pokaz=art&id=1995 (доступ 18 березня 2019). Є дві листівки 1910 року із зображенням дрогобицького Закладу відбензинення, див.: https://polona.pl/search/?query=odbenzyniarnia.
  • 6
    Слова Ізидора, процитовані з пам’яті Бруно Шульцом. Див.: Bruno Schulz, E. M. Lilien, [w:] idem, Dzieła zebrane, tom 7: Szkice krytyczne, koncepcja edytorska Włodzimierz Bolecki, komentarze i przypisy Mirosław Wójcik, opracowanie językowe Piotr Sitkiewicz, Gdańsk 2017, s. 128.
  • 7
    Ibidem.
  • 8
    Bruno Schulz, Bruno Schulz do St. I. Witkiewicza, [в:] idem, Szkice krytyczne…, s. 8.
  • 9
    Повна назва: Польський заклад прокату кінофільмів «Уранія» [Polska Wypożyczalnia Filmów „Urania”], див.: „Zbiór Ogłoszeń Firmowych Trybunałów Handlowych. Stały dodatek do «Przeglądu Prawa i Administracji»”, wrzesień 1919, nr 9, s. 135.
  • 10
    „Rzeczpospolita. Wydanie poranne”, 6 kwietnia 1924, s. 8. Див. також: Anna Kaszuba-Dębska, Elisabeth Bergner, [в:] eadem, Kobiety i Schulz, Gdańsk 2016, s. 327.
  • 11
    Jerzy Ficowski, op. cit., s. 131; Єжи Фіцовський, цит. пр., с. 131.
  • 12
    Усталення Богдана Лазорака (Bohdan Łazorak, op. cit., s. 92–93); і Szematyzm Królestwa Galicyi i Lodomeryi z Wielkim Księstwem Krakowskiem na rok 1909, Lwów 1909, s. 430.
  • 13
    Personalia. Pan inżynier Schulz, „Tygodnik Drohobycki” R. II, 16 sierpnia 1913, nr 33, s. 2.
  • 14
    Усталення Богдана Лазорака (Bohdan Łazorak, op. cit., s. 93); та Spis Abonentów c.k. sieci telefonicznych w Galicyi, Lwów 1912, s. 193.
  • 15
    Усталення Йоанни Сас, див.: 1 червня 1915 та серпень 1919.
  • 16
    Усталення Йоанни Сас, див.: ibidem.
  • 17
    „Rocznik Oficerski” 1923, s. 916–917; „Rocznik Oficerski” 1924, s. 797–799.
  • 18
    „Dziennik Personalny” R. XI, 25 marca 1930, nr 7, s. 92.
  • 19
    „Dziennik Personalny” R. XII, 18 kwietnia 1931, nr 4, s. 174.
  • 20
    „Dziennik Personalny” R. XIII, 22 lutego 1932, nr 4, s. 136 i 141.
  • 21
    Bł. p. dyr. inż. Izydor Schulz, „Przemysł Naftowy” R. X, 10 lutego 1935, z. 3, s. 81.
  • 22
    Z żałobnej karty…, s. 2.
  • 23
    Książka adresowa członków Żyd. Stow. Humanitarnego „B’ne B’rith” w Polsce, Kraków 1926, s. 71.
  • 24
    Z żałobnej karty…, s. 2; „Przemysł Naftowy” R. X, 25 stycznia 1935, z. 2, s. 64; „Chwila. Dziennik dla spraw politycznych, społecznych i kulturalnych. Wydanie poranne” R. XVII, 22 stycznia 1935, nr 5688, s. 4.
  • 25
    Jerzy Ficowski, op. cit.
  • 26
    „Zbiór Ogłoszeń Firmowych Trybunałów Handlowych. Stały dodatek do «Przeglądu Prawa i Administracji im. Ernesta Tilla»” 1935, z. 2, kw. 2, s. 32.
  • 27
    Nagły zgon dyr. Schulza, „Chwila” R. XVII, 21 stycznia 1935, nr 5687, s. 5; Księga adresowa Małopolski. Lwów, Stanisławów, Tarnopol, r. 1935/1936, s. 48, а також Książka adresowa członków Żyd. Stowarzyszeń Humanitarnych „B’nai B’rith” w Polsce, Kraków 1928, s. 81.
  • 28
    „Przemysł Naftowy” R. IX, 25 kwietnia 1934, z. 8, s. 214.
  • 29
    Wybory do Izby P.H. we Lwowie, „Chwila. Dziennik dla spraw politycznych, społecznych i kulturalnych. Wydanie poranne” R. XVI, 29 listopada 1934, nr 5636, s. 4; Księga adresowa Małopolski. Lwów, Stanisławów, Tarnopol, R. 1935–1936, s. 48.
  • 30
    Bł. p.  dyr. inż. Izydor Schulz, s. 81.
  • 31
    Див.: Лист Бруно Шульца до Стефана Шумана від 24 липня 1932, [в:] Bruno Schulz, Księga listów, zebrał i przygotował do druku Jerzy Ficowski, uzupełnił Stanisław Danecki, Gdańsk 2016, s. 39 (I 3); Бруно Шульц, Книга листів, уклав і підготував до друку Єжи Фіцовський / переклав Андрій Павлишин, Київ 2012, с. 34.
  • 32
    Див.: Листи Бруно Шульца до Зенона Вашневського від 28 січня та 16 березня 1935, [в:] Bruno Schulz, Księga listów…, s. 83 i 84 (I 39 i I 40); Бруно Шульц, Книга листів, с. 69 і 70.
  • 33
    Jerzy Ficowski, op. cit., s. 130 i 132.
  • 34
    „Przemysł Naftowy” R. X, 25 stycznia 1935, z. 2, s. 64.
  • 35
    Nagły zgon dyr. Schulza…, s. 5.
  • 36
    Лист Бруно Шульца до Зенона Вашневського від 28 січня 1935, [в:] Bruno Schulz, Księga listów…, s. 83 (I 39); Бруно Шульц, Книга листів, с. 69.
  • 37
    „Przemysł Naftowy” R. X, 10 lutego 1935, z. 3, s. 81.
  • 38
    Książka adresowa członków Żyd. Stow. Humanitarnego „B’ne B’rith” w Polsce, Kraków 1926, s. 71.
  • 39
    „Chwila. Dziennik dla spraw politycznych, społecznych i kulturalnych” R. XI, 21 grudnia 1929, nr 3859, s. 5.
  • 40
    Skład Komitetu Wykonawczego dla organizowania pracy gospodarczej, „Chwila. Dziennik dla spraw politycznych, społecznych i kulturalnych” R. XII, 4 lutego 1930, nr 3902, s. 5.
  • 41
    Dla obrony Palestyny, „Chwila. Dziennik dla spraw politycznych, społecznych i kulturalnych” R. XI, 21 września 1929, nr 3771, s. 8.
  • 42
    Zamiast wieńców na grób błp. Leona Eigenfelda, „Chwila. Dziennik dla spraw politycznych, społecznych i kulturalnych” R. XII, 8 grudnia 1930, nr 4204, s. 15.
  • 43
    У день перевезення решток у Львові відбулося офіційне прощання з Ізидором Шульцом, під час якого були виголошені численні промови осіб, пов’язаних із нафтовою промисловістю, див.: „Przemysł Naftowy” R. X, 10 lutego 1935, z. 3, s. 81.
  • 44
    Ibidem.
  • 45
    Див.: „Przemysł Naftowy” R. X, 25 lutego 1935, z. 4, s. 124; Крім того, інформація про внески на благодійні цілі в зв’язку зі смертю інженера Шульца з’являється в щоденній пресі навіть ще в 1937 році (у зв’язку з другою річницею смерті Ізидора), див.: Ofiary na zakład dla niewidomych dzieci żyd. (Graniczna 8), „Nasz Przegląd. Organ Niezależny” R. XV, 20 stycznia 1937, nr 20, s. 12.
  • 46
    Див.: Листи Бруно Шульца до Зенона Вашневського від 24 червня 1935 та до Романи Гальперн від 30 серпня 1937, [в:] Bruno Schulz, Księga listów…, s. 86 i 153 (I 42 i 90 I); Бруно Шульц, Книга листів, с. 72 і 124.