Налковська перебралася до помешкання за адресою вул. Маршалковська, 4/1 у Варшаві в листопаді 1917 року. Вона жила там до вересня 1936 року, з перервою в 1922–1926 роках, коли у зв’язку з заміжжям за Яном Юрем-Ґожеховським [Jan Jur-Gorzechowski] переїхала була до Гродна.
Письменниця ділила помешкання зі своєю матір’ю, Анною Налковською з дому Шафранек [Anna z Šafranków Nałkowska], сестрою Ганною, а також бабусею Антоніною Шафранек [Antonina Šafrankowa]. За спогадами Полі Ґоявічинської, саме прізвище матері письменниці було уміщено на дверях. Гроно мешканців доповнювала «вже дуже літня і немічна хортиця Діана» .
Це було велике багатокімнатне помешкання, більше, ніж трикімнатна квартира по вулиці Підхорунжих, 101, до якої пані Налковські перебралися в 1936. Інтер’єр помешкання можна відтворити і завдяки спогадам відвідувачів, і завдяки кільком щоденниковим записам Налковської щодо цього питання.
Мечислав Бібровський описує планування кімнат та їх спорядження таким чином: «Це було просторе помешкання, де упродовж багатьох років накопичилося багато усіляких меблів, цяцьок, книжок, великих атласів, пам’яток із подорожей, щорічників часописів і рукописів, а посеред усього цього панував величезний, архаїчний глобус. З великого покою, одразу вхідним передпокоєм, двері ліворуч провадили до робітні Налковської, де вона згодом приймала мене. Я пам’ятаю з робітні крісло-гойдалку, друкарську машинку у валізці на заскленому письмовому столі, такий собі незручний диван із високою спинкою з вигнутою сецесійною лінією, і широкий вовняний шарф Налковської, перевішаний через поруччя крісла».
Марія Кунцевич також зазначала типовий інтелігентський, на її думку, еклектизм інтер’єру: «У паній Налковських було всього потроху: портрети Віткація з фосфорично зеленими, метафізичними смугами, молодопольські Химери та стрічки з Малопольщі, а поруч меблі з червоного дерева з антабами; фортепіано під покривалом, гідним попони верхового коня короля Яна, тут і там дівчачі, дрібні меблі з карельської берези; а в їдальні буфет-мастодонт. І книжки».
Вітольд Ґомбрович, згадуючи про свою присутність у помешканні Налковської, звернув увагу на інший своєрідний елемент декору – пальму. «Її дім був одним із центрів літературного життя Варшави. Одразу після виходу першої книжки мене впровадили до отого салону, головною оздобою якого була пальма в горщику величезних розмірів, котру з материнською турботою плекала пані Зоф’я, яка кохалася в дивних формах природи».
Некомфортні меблі, про які згадував Бібровський, з’явилися в кабінеті Налковської уже в 1918 році, вони були придбані за гонорар за роман Граф Еміль: «Я придбала собі стіл, виготовлений із антикварної консолі з червоного дерева, крісло з червоного дерева та стільці, невеликий комод і секретер, все старе, чудово відреставроване; маю також поличку для всіх книжок, яка точно відповідає цим меблям. Навпроти мене стіну вкриває стара золотиста турецька шаль. Інша лежить на столику й на землі. Гарно, як я колись мріяла. Тож можу бути старою і трохи цим користуюся».
Коли Шульц відвідав у 1930-х роках помешкання на Маршалковській, 4, він міг побачити вже відновлений покій: «Він наново красиво обклеєний шпалерами, має пофарбовані вікна, меблі були наново вкриті темним матеріалом, який пасує до старого червоного дерева, а ложе ампірне, що на дні є канапою, має, окрім того, два валики, і тепер цілком ідентичне меблям, які підтримують пані Рекам’є на портреті Давида».
Помешкання на Маршалковській, 4 служило літературно-мистецьким салоном. Кароліна Бейлін згадувала: "У її [тобто, Налковської – прим. М.Р.] домі зустрічалися на вечірках найвидатніші митці того періоду, проте вона не зачиняли двері і перед молодими письменниками-початківцями, музикантами та художниками». Там також відбувалися вечірки з нагоди іменин Зоф’ї Налковської, які збирали гроно видатних діячів літературного життя міжвоєнної Польщі (під час однієї з них прийшла звістка про смерть Юзефа Пілсудського).
Шульц уперше з’явився в помешканні по вулиці Маршалковській 16 квітня 1933, коли прийшов із рукописом Цинамонових крамниць, порекомендований Маґдаленою Ґрос. Як виявилося, не востаннє. Ми знаємо про візити Шульца до Варшави у червні, серпні та листопаді 1933. У квітні 1934 він проведе у Варшаві в товаристві Зоф’ї Налковської цілий тиждень. І саме адресу Маршалковська, 4 Шульц подає в листі до Зенона Вашневського, однак повідомляє, що за цією адресою перебуватиме в «інтернаті для держав. вчителів». Під час цього візиту помешкання стає місцем організованої Налковською зустрічі за участі ентузіастів Шульца з літературно-мистецьких кіл, а також декорацією «єдиної спільної ночі». Найімовірніше, що на Маршалковську 4/1 було адресоване рясне, але сьогодні втрачене листування Шульца з Налковською.
Друга кульмінація відвідин Бруно Шульцом помешкання по вулиці Маршалковській припадає на першу половину 1936 року, коли він перебував у піврічній відпустці. Шульц з’являється у Налковської на Новий рік 1936, повідомляючи її про свої подружні плани. Під час наступних візитів Шульц бачився з такими постатями, як Альфред Лашовський [Alfred Łaszowski] (див. 23 січня 1936), Владислав Барановський [Władysław Baranowski], Генрик Берлеві [Henryk Berlewi], Влодзімеж Петшак [Włodzimierz Pietrzak], Вітольд Ґомбрович (див. 4 лютого 1936), Зоф’я Вілюм [Zofia Villaume] і Войцех Натансон [Wojciech Natanson] (див. 15 липня 1936).
Обширний підсумок майже двадцяти років, прожитих у помешканні по вулиці Маршалковській, Налковська підвела в записі від 29 вересня 1936 року. Письменниця перераховує важливі події свого життя, декорацією яких стало це помешкання: «Це останній день у цьому помешканні, до якого ми вселилися рівно вісімнадцять років тому. Тут трапилося багато чого – мій другий шлюб, шлюб Гані, смерть бабусі. Мої повернення з Гродна, з Берестя, моє повернення з Крулевської, повернення з Парижа. Нездатна писати тут належним чином через гуркіт з вулиці та погане освітлення, я проте дуже багато написала» Відтак вона згадує низку постатей з польського літературного життя першої половини XX століття, які побували в її салоні. Цей пантеон знаменитостей вона ділить на: покійних, живих, «пізніших», іноземців, осіб з «товариства». Шульца вона включає до групи, окресленої як «товариство сьогодення», поруч із такими особами, як «Ґомбрович, Рудницький, Лашовський, Петшак, Міцинський, Шемплінська, Бреза». (mr)
