Батьківський дім Емануеля Пільпеля в Дрогобичі

Містився по вулиці Тараса Шевченка, 8. Це був одноповерховий будинок з великим подвір’ям, на якому стояла ще одна ідентична споруда, та спільним затишним садом позаду. Навпроти містилося фотоательє Бертольда Шенкельбаха. До Ринку звідти можна було дійти менш ніж за десять хвилин, а до будинку Бруно Шульца по вулиці Флоріанській – не більш, ніж за п’ять.

Реґіна Зільбернер, яка до війни мешкала по сусідству з Пільпелями, пам’ятає, що Шульц майже щодня відвідував свого приятеля. Коли погода тому сприяла, вони сідали на довгій веранді з боку подвір’я й разом читали. Частіше, однак, зникали на кілька хвилин усередині.

«Внутрішність помешкання Пільпелів, – пише Зільбернер, – завжди була тьмяна, особливо їдальня та спальня батьків, через які йшлося до вітальні. Це помешкання наче ніколи не провітрювали, і після мого дому, який завжди підлягав «дезінфекції», воно захоплювало. У вітальні старі зручні фотелі, фортепіано, незліченна кількість книжок, стіни вкриті картинами»1. Серед них чималими розмірами вирізнялися (втрачені) олійні портрети Мундека, як називали Пільпеля близькі, та його сестри Трудзі – обидва намальовані Шульцом.

Були там також графічні роботи, ймовірно з циклу Xіęga bałwochwalcza [Ідолопоклонна книга], і рисунки Шульца мазохістської тематики. «Мені запала в пам’ять оголена жінка, яка входить у ванну, куди чорношкірий наливав кров із тіла без голови, а біля її ніг, як завжди, голова Мундека, Сташека Вайнґартена та інших, кого я знала, і голова Бруно Шульца»2. Робота, про яку розповідає Реґіна Зільбернер, пропала. До речі, варто додати, що подібний мотив Шульц використав у тлі юначого автопортрета 1919 року.

У будинку Емануеля Пільпеля охоче влаштовували товариські вечірки, під час яких грали на фортепіано або провадили тривалі дискусії про мистецтво. Крім Шульца, частими гостями були поет Юліуш Віт і, як можна здогадатися, члени неформальної групи єврейської інтелігенції з Дрогобича «Каллея»: Станіслав Вайнґартен, Марія Будрацька, Отокар Явровер і Міхал Хаєс. Крім того, Єжи Фіцовський стверджує, що в 1925 році саме у Пільпелів відбулася перша зустріч Шульца зі Станіславом Іґнацієм Віткевичем. Саме тоді Віткацій намалював (втрачений) «пастельний портрет Шульца – фантастичну композицію голови, розташованої на риб’ячому хвості»3.

Після смерті Емануеля Пільпеля в 1936 році Шульц мабуть дедалі рідше відвідував будинок його батьків. Сама будівля існує й досі, тепер по вулиці Адама Міцкевича, 6 у Дрогобичі.

Див. також: 1918 рік, 1919 рік, 1925 рік, 1936 рік. (яо)

  • 1
    Regina Silberner, Strzępy wspomnień. Przyczynek do biografii zewnętrznej Brunona Schulza, Londyn 1984, s. 11.
  • 2
    Ibidem.
  • 3
    Jerzy Ficowski, Kalendarium życia i twórczości, [в:] idem, Regiony wielkiej herezji i okolice, Sejny 2002, s. 491; Єжи Фіцовський, Календар життя і творчості, [в:] його ж, Регіони великої єресі та околиці, с. 483.