Варшава. Ванда Краґен пише листа Бруно Шульцові, описуючи відгомін на її виступ під час дискусії про Фердидурке.
Краґен* відповідає на листа Шульца, в якому той подякував їй за прихильність і ентузіазм, з яким вона сприйняла його реферат про Фердидурке1. Краґен негативно оцінює свій виступ, не погоджуючись із Шульцом, якому сподобалася її відвага: «[Н]авіщо взагалі виступати, навіщо мати відвагу, яку Ви цінуєте?»2. Краґен також згадує про прикрощі, які її спіткали: передчасний вихід знайомих із зали, критика з боку цінованого нею Рафала Блюта* та нищівна оцінка її виступу в тижневику „Czas”3. Її лист, витриманий у катастрофічному тоні: «[Я] не сумніваюся, що моя промова помститься мені ще не раз»4 – вражає навіть Шульца, якому прецінь стани депресії та меланхолії не чужі: «Боюся, щоб справа Фердидурке не стала для неї якоюсь психічною травмою»5.
Водночас Краґен і далі дотримується негативної думки про творчість Ґомбровича, критикуючи порівняння його з Прустом6. Вона рекомендує Шульцові статтю Станіслава П’ясецького7, з яким цілковито погоджується8. У листі до Романи Гальперн Шульц оцінює цю статтю однозначно: «вульгарна й дурна»9.
Лист Ванди Краґен міг затушувати позитивне враження, яке ця жінка справила на Шульца під час свого виступу в Профспілці польських письменників*. Невідомо, чи він узагалі вирішив їй відповісти, оскільки 21 лютого повідомив Роману Гальперн, що ще не відписав на цього листа10.
Дивіться також: 11 січня 1938, 18 січня 1938. (тс)