Закопане. Станіслав Іґнацій Віткевич пише листа Бруно Шульцові.
У листі до Шульца Віткевич скаржиться на лихий психічний стан, зумовлений розставанням із Чеславою Коженьовською [Czesława Korzeniowska]: «Я цілковито тим спустошений – це втрата не коханки, а найдорожчої істоти у світі»1. Інші листи того часу також свідчать про екзистенційні проблеми письменника2, в них раз у раз трапляються спостереження стосовно внутрішньої пустки та думки про самогубство. У цей важкий період Віткевич просить Шульца про слова розради: «Напиши відразу і втіш мене, незважаючи на те, що я так довго Тобі не писав. Я послав Тобі поштову листівку у відповідь на один із найкрасивіших листів (Твій), якого мені [будь-коли] пощастило одержати»3. У постскриптумі він переконує Шульца створити сценічну версію Цинамонових крамниць, яку він міг би поставити в театрі.
Дивіться також: 24–28 квітня 1938. (тс)