23 квітня 1938, субота

Закопане. Станіслав Іґнацій Віткевич пише листа Бруно Шульцові.

У листі до Шульца Віткевич скаржиться на лихий психічний стан, зумовлений розставанням із Чеславою Коженьовською [Czesława Korzeniowska]: «Я цілковито тим спустошений – це втрата не коханки, а найдорожчої істоти у світі»1. Інші листи того часу також свідчать про екзистенційні проблеми письменника2, в них раз у раз трапляються спостереження стосовно внутрішньої пустки та думки про самогубство. У цей важкий період Віткевич просить Шульца про слова розради: «Напиши відразу і втіш мене, незважаючи на те, що я так довго Тобі не писав. Я послав Тобі поштову листівку у відповідь на один із найкрасивіших листів (Твій), якого мені [будь-коли] пощастило одержати»3. У постскриптумі він переконує Шульца створити сценічну версію Цинамонових крамниць, яку він міг би поставити в театрі.

Дивіться також: 24–28 квітня 1938. (тс)

  • 1
    Bruno Schulz, Dzieła zebrane, tom 5: Księga listów, zebrał i przygotował do druku Jerzy Ficowski, uzupełnił Stanisław Danecki, Gdańsk 2016, s. 289 (list od Stanisława Ignacego Witkiewicza, III 17); Бруно Шульц, Книга листів, уклав і підготував до друку Єжи Фіцовський / переклав Андрій Павлишин, Київ 2012, с. 228.
  • 2
    Stanisław Ignacy Witkiewicz, Listy do żony (1936–1939), appendix: Jadwiga Witkiewiczowa, Wspomnienia o Stanisławie Ignacym Witkiewiczu, przygotowała do druku Anna Micińska, opracował i przypisami opatrzył Janusz Degler, Warszawa 2012, s. 219–231 (listy 1202–1212).
  • 3
    Bruno Schulz, op. cit., s. 289; Бруно Шульц, Книга листів, с. 228.