Варшава. Бруно Шульц знайомиться з Зоф’єю Налковською.
Найбільш вичерпним, а водночас єдиним свідченням, яке дозволяє умістити цю подію на шкалі часу, є спогад польської малярки єврейського походження Аліції Джанґранде [Alicja Giangrande], яка оселилася в Аргентині, записаний у лютому 1979 року. За свідченням Джанґранде, Бруно Шульц з’являється вранці, в Великодню неділю 1933 року, в варшавському пансіонаті по вулиці Новий Свят, 33, який провадила скульпторка Маґдалена Ґрос [Magdalena Gross] (приятелька Дебори Фоґель* та Ганни Налковської-Біцької*, сестри Зоф’ї). Він має намір зустрітися з кимось компетентним у літературних справах, щоб оцінити рукопис Цинамонових крамниць. Шульц приїжджає до Варшави потягом «Лижі-Танці-Бридж» і тим самим потягом має намір повернутися до Дрогобича ввечері. З цієї причини він просить Маґдалену Ґрос домовитись про зустріч з Налковською ще того самого дня. Ґрос у телефонній розмові отримує згоду Налковської на зустріч. Джанґранде згадує про величезну нервозність Шульца: «Тієї миті, коли він сідав у таксі, він раптом обернувся. „А моя валізка?” Валізка з рукописом залишилася наверху! За всіма тими емоціями він мало її не забув».
Шульц вирушає на зустріч із Налковською до її помешкання по вулиці Маршалковській, 4. Він залишає рукопис, повертається до пансіонату і там чекає на відповідь. Близько 19.00 Налковська дзвонить Маґдалені Ґрос і оголошує, як згадує Джанґранде: «Це найсенсаційніше об’ява, яка мені трапилася. Завтра біжу до видавця, щоб залагодити, що слід». Налковська починає клопотати про видання книжки Шульца у видавничому товаристві «Рій»* [Rój].
Роль Маґдалени Ґрос у встановленні контакту між Шульцом та Налковською підтверджує також менш детальний спогад Павла Зелінського, чоловіка Маґдалени Ґрос, надісланий Фіцовському в 1948 році: «Розповідала мені дружина, що одного разу (точної дати не пригадую собі) хтось (прізвища також не пам’ятаю) сказав їй, що приїхав до Варшави початкуючий письменник, який прагне представити п. Налковській свій рукопис для оцінки і шукає особу, знайому з п. Налковською, щоб йому допомогла. Знаючи, наскільки п. Налковська обтяжена різними обов’язками, моя дружина спочатку неохоче поставилася до пропозиції, щоб саме вона стала посередником між п. Зоф’єю та Шульцом. Однак враження, яке Шульц справив на неї при знайомстві, було таким, що вона негайно зателефонувала до п. Зоф’ї, прохаючи її прийняти Шульца». Подальша частина спогадів співпадає зі свідченням Джанґранде. Можливо, особою, яка повідомила Маґдалену Ґрос про приїзд Шульца до Варшави, була Дебора Фоґель*.
Єжи Фіцовський у перших двох виданнях Регіонів великої єресі переказує іншу версію цієї події: «Певного умовленого дня відвідав її у Варшаві збентежений і сполоханий Шульц. Присутність ще кількох осіб відібрала в нього рештки певності в собі; тому він умовив письменницю побути півгодини лише з ним наодинці. Налковська прочитала уривок, а потім – захоплена й вражена – підтримала справу і добилася публікації Крамниць у видавництві „Рій” [Rój] у грудні 1933 року». На думку Єжи Кандзьори, це фабуляризована версія, а прийом Фіцовського полягає не в тому, щоб переповісти свідчення власними словами, а «в певній епізації, уміщенні в психологічній дії, в оповіді, в ширшому портреті Шульца». Можливо, проте, що це не вигадка Фіцовського, а версія подій самої Зоф’ї Налковської, з якою Фіцовський зустрічався, обговорюючи питання шульцознавства, на початку 1950-х років. Налковська в Щоденнику не згадує про знайомство з Шульцом. Вперше Шульц з’являється на сторінках щоденника письменниці вже як її кореспондент у записі від 11 липня 1933 року.
У свою чергу, Адам Важик* у книжці Kwestia gustu [Питання смаку] згадує, що Шульц завітав до нього із рукописом Цинамонових крамниць за день до умовленої зустрічі з Налковською.
Дивіться також: 15 квітня 1933, червень 1933, грудень 1933*, 15 лютого 1934, квітень 1934, 20 липня 1935, 8 лютого 1939. (мр) (перекл. ап)
