17 листопада 2017 року. Це сьогодні. Ми зустрічаємося в Ґданську, в тутешньому університеті, щоб офіційно відкрити портал Schulz/forum і дати змогу всім зацікавленим отримати доступ до «Календаря життя, творчості та рецепції Бруно Шульца», над яким ми працювали майже два роки. Згідно з прийнятою конвенцією, подію, в якій ми беремо участь, слід записати в календарі таким чином:
17 листопада 2017, п’ятниця | Ґданськ. (Урочисте) відкриття порталу Schulz/forum.
Цей стислий запис* посідає в «Календарі життя, творчості та рецепції Бруно Шульца» хронологічно останнє місце. На часовій шкалі після нас уже нічого немає. Поки що немає. Наступні дні виштовхнуть нас у минуле. Але поки що ми можемо втішатися рангом останніх новин. І водночас відчути ідеальну синхронію події та хронікерської оповіді про неї. Утім, ця мить не триватиме вічно. Те, що трапилося з нами сьогодні, уже незабаром (уже за мить) стане лише хронікерським записом. Але поки що (тимчасом) ми hic et nunc, ми триваємо в події, яка в історії рецепції Шульца буде занотована як – нагадаю цю лаконічну формулу – «(Урочисте) відкриття порталу Schulz/forum».
І це буде правдою. Вистачить озирнутися навколо. Ми власне відкриваємо – врешті відкриваємо – Schulz/forum. Ми занурюємося в струмину часу, який ще не проминув, але власне плине – уперед, як йому заманеться. З ностальгією додам, що для кожного з нас він плине по-різному.
Сьогодні ми широко відчиняємо – тут і тепер – двері порталу Schulz/forum. Ми працювали над його створенням гуртом, кожен у міру своїх здібностей і охоти. Робота тривала в двох напрямках. Архівні пошуки, аналіз існуючих документів, створення на їх підставі реконструкції подій – це один напрямок. Інший фундаментальний напрямок, який потребував на цьому етапі набагато більше часу й зусиль, полягав у створенні інформаційної бази для поточної та майбутньої документальної й дослідницької діяльності. Результати обох починань не остаточні. Це лише перший крок.
Зрештою, результати й не мали бути остаточними. Від самого початку ми припускали, що певної миті – наприклад, 19 листопада 2017 року – покажемо усім зацікавленим те, що нам вдалося зробити. Незалежно від досягнутого рівня. І що відтоді ми вже працюватимемо над «Календарем» відкрито, в будь-якому разі під пильним контролем тих, кому Шульц не байдужий.
І так це власне й діється. Тепер уже можна (можна буде за хвилю) цим порталом – наповнюваним і далі – користуватися, придивлятися до наших висновків і реконструкцій подій. Повертання біографії Шульца мусить стати колективним твором. Тому ми сподіваємося на жвавий відгук. Ми очікуємо слів критики, завдяки яким виправимо помилки, заповнимо прогалини, виповнимо білі плями. Попереду в нас спільне починання: впорядкування шульцівського поля.
Проект створення «Календаря життя, творчості та рецепції Бруно Шульца» постав кілька років тому. Докладну експлікацію я представив у рефераті, виголошеному в 2014 році в Дрогобичі, а відтак опублікованому у книзі матеріалів VI Фестивалю Бруно Шульца. Посилаючись на цю публікацію, нагадаю найважливіші засновки.
1. Напрочуд важливо повернути біографію Шульца (усвідомлювану як перебіг його життя) – але не шляхом написання однієї з багатьох можливих біографій (усвідомлюваних як дискурс про життя).
Передусім, слід усталити текст життя Шульца.
Це нелегке завдання. Проте необхідне й дедалі пильніше. Адже так само, як текстологія в критичних виданнях твору установлює фундамент для інтерпретацій (більш або менш витончених і правомірних, чи навіть помилкових), підставою для біографічних дискурсів є (мусить бути) corpus biographicum – послідовність життєвих подій, укладена згідно з хронологією їх черговості, і вписана в контекст епохи. Протобіографії такого ґатунку зазвичай набувають форми календаря життя і творчості (іноді доповнюваного історією рецепції).
2. Біографія Шульца [...] є викликом передусім для нас, шульцологів, особливо тих, хто береться за документування й реконструкцію подій. Завдяки їм можна буде усталити текст життя і вийти за межі легенди про «скромного вчителя з Дрогобича». Але це ще не все. Біографію, повернуту в календарі життя і творчості, слід буде відтак кинути як ще один виклик історії, котра спершу засудила Шульца на неіснування, а згодом на відсутність або лише часткову присутність у колективній пам’яті. Завдяки творам, що залишилися після Шульца, роботу з повернення суб’єктності цій особливій жертві – Голокосту і сталінізму – ми не мусимо починати з нуля. Накопичені досі в архівах свідчення про життя і смерть Шульца дозволяють творити достовірні, хоча й фрагментарні біографічні дискурси на його тему. Але цього все ще недостатньо. Світ Шульца розпався під натиском історії. Саме час сполучити його в одне ціле, відновити втрачену цілість. І повернути сьогоденню.
3. Працю над поверненням та реконструкцією життя Шульца не доводиться починати з нуля. Кількадесят років зусиль і пошуків Єжи Фіцовського, увінчані останнім, підсумковим виданням у 2002 році книжки Regiony wielkiej herezji i okolice [Регіони великої єресі та околиці], створили основу для майбутньої біографії (біографій) Шульца. Так само, як і двократна спроба Єжи Яжембського здійснити синтез, – спочатку у вступі до видання прози Шульца в серії «Національної бібліотеки», а згодом в окремій книжці, присвяченій письменникові, в серії „A to Polska właśnie” [«Оце власне Польща»]. Цей фундамент також творять чинені багатьма шульцологами фрагментарні пошуки слідів біографії, – наприклад Веслава Будзинського як автора репортажних книг про Шульца, або Паоло Канеппеле, котрий переглянув реєстрові книги в Відні, а також портал у Інтернеті, який уже багато років систематично підтримує в мережі Браніслава Стоянович.
4. Календарі не ідео-логічні. Календарі хроно-логічні.
5. [...] хоча внутрішнім двигуном календарів є час, хоча вони точно й систематично, день за днем фіксують його уплив і потік, але вони не є оповіддю – оповіддю про чиєсь життя від народження до смерті. Вони не наративні, не епічні. Від епічного розмаху і практики Гомера вони запозичують лише просту послідовність подій. Факти, представлені в календарі під щоденними датами (і обґрунтовані джерелами), можуть залишатися розсипом, не пов’язаним між собою. Адже календар терпляче зносить розриви в оповіді, прогалини, порожнини й білі плями. Щоправда, вони викликають розпач у хронікера, проте не порушують основної ідеї календаря, який непослідовно, із неминучими прогалинами, та все ж відображає безперервний і лінійний перебіг чийогось життя.
6. Календар Шульца не повинен бути клепсидрою. Календар нічого не замикає, нічого не завершує. Навпаки, він анулює вироки історії та повертає Шульцові існування. Існування позірне. У календарі його життя, яке розгорталося в призначеному йому часі, опиняється понад часом. Praesens historicum, теперішній історичний час, – це прекрасний винахід риторики. Завдяки йому хронікер, так само, як історик і біограф, воскрешає втрачені назавжди миті. Ось власне Шульц із рукописом Цинамонових крамниць піднімається сходами будинку, де мешкає Зоф’я Налковська. Щойно він розмовляв з нею телефоном. Вона погодилася прочитати рукопис, тож він біжить щодуху. Він сповнений тривоги. Тремтить. Він ще не знає, чим усе це закінчиться. Він стукає у двері.
Станіслав Росєк
