червень 1939 року

Трускавець, Дрогобич, Борислав. Бруно Шульц зустрічається із Зоф’єю Налковською.

Починаючи з 14 червня 1939 року, Зоф’я Налковська перебуває у Трускавці* на відпочинку. В один із останніх днів червня [1] Налковська зустрічається з Шульцом. Шульц у курортному парку читає Налковській свою (сьогодні нам невідому) статтю (див.: 8 серпня 1939*). Налковська пише в Щоденниках: «досконалі розмови з Бруно Шульцом. – В красивій найдальшій частині парку, дикій та всіяній луками, як лондонські парки, на гарячій від сонця лавці я слухала цей текст, сповнений слушності, а понад це усілякої мисленної вишуканості» [2]. Налковська та її супутниця Марія Ґізела Люсель-Хейлігерс [3] також відвідують будинок Шульца в Дрогобичі*, а відтак втрьох вирушають на прогулянку до Борислава*, де навідують нафтові свердловини та зустрічаються з друзями Шульца з Відня*, які працюють у нафтовій галузі. Зоф’я Налковська описує ці візити так: «Дивовижний візит у Шульца в Дрогобичі, урешті поїздка до Борислава, газолін, який скипає від дотику руки, крижана температура скрапленого газу. Літній манірний пан, візит тут у його багатій віллі, сіра дружина» [4]. У свою чергу, Люсель-Хейлігерс у листі до редакторки Щоденників Ганни Кірхнер через багато років згадувала: «Також Бруно познайомив нас зі своїми друзями з Відня (проте вони розмовляли польською), нафтовиками, ЗН це зацікавило, і вони забрали нас двома автомашинами до (мабуть, так?) Борислава. Свердловини. Ми бачили все це зблизька. Там теж повечеряли. Це нам трохи остогидло, бо, як переважно великі промисловці, ця (радше мила) родина (прізвище не пам’ятаю) була нудна. І ми радо повернулися до Трускавця» [5]. Люсель-Хейлігерс також згадує (у листі до Ганни Кірхнер від 23 липня 1969), що в день від’їзду Бруно Шульц подарував Налковській на прощання величезний букет квітів і торт, який спекла з цієї нагоди його сестра*. «З’явився з сусіднього і свого рідного Дрогобича з величезним – таким провінційним і красивим – букетом і якимось несамовитим тортиком, який спекла його старша сестра, сумна й серйозна пані (чи панна, але вона радше була схожа на вдову – ах, узагалі отой „interieur” їхнього будинку в Дрогобичі, тьмяний, похмурий, мало не порожній, це варто було б описати, але кого це ще може зацікавити і хто про це питає) – потяг довелося чекати, і ми розмовляли, абсолютно не передчуваючи, що вже більше ніколи не побачимося» [6].

Дивіться також: 26 червня 1939, 6 серпня 1939. (мр)

  • 1
    Щоденниковий запис, присвячений цій зустрічі, датований нерозбірливо (? VI 1939). У свою чергу, попередній запис датований 26 червня.
  • 2
    Zofia Nałkowska, Dzienniki IV: 1930–1939. Część 2 (1935–1939), opracowanie, wstęp i komentarz Hanna Kirchner, Warszawa 1988, s. 417–418.
  • 3
    Про Марію Ґізелу Люсель-Хейлігерс (дівоче прізвище Бірбаум) [Maria Gizela Lesell-Heyligers, z d. Birbaum] (1897–1982) Ганна Кірхнер у біографії Зоф’ї Налковської пише коротко: «Перекладачка in spe, котра пристала до письменниці як щебетуха-шанувальниця» (Hanna Kirchner, Nałkowska albo życie pisane, Warszawa 2011, s. 471). Сестра Марії Ґізели була шкільною подругою сестри Зоф’ї Налковської, Ганни. Сама Ґізела (як називає її Налковська на сторінках Щоденників) після Першої світової війни виїхала до Швейцарії, де займалася діловодством у різних установах. У 1926 році її батьки перебралися до Ніцци, де вона мешкала з перервами до самої смерті. У 1930-х роках була заміжня за Мішелем Люселем [Michel Lesell], росіянином французького походження, а тоді «білим» емігрантом з Радянської Росії, який помер від сухот у 1936. Молода вдова ненадовго оселилася в Варшаві, але напередодні Другої світової війни повернулася до Ніцци. В роки війни вона працювала в садибі адміністративного польського уряду в Анже, а після війни – у садибі польського Червоного Хреста в Парижі. Її другим чоловіком був голландський маляр Генрик Хейлігерс [Henryk Heyligers], їхній шлюб тривав від 1955 до смерті Хейлігерса в 1968 році. Ґізелла приятелювала з Єжи Стемповським [Jerzy Stempowski] та російським поетом-акмеїстом Георгієм Адамовичем, а також підтримувала тісні стосунки з Каролем Шимановським та його родичами. Див. примітку 1 до запису від 22 грудня 1937 в: Zofia Nałkowska, op. cit., s. 270–271.
  • 4
    Zofia Nałkowska, op. cit., s. 418.
  • 5
    Цитата з листа Марії Ґізели Люсель-Хейлігерс до Ганни Кіршнер від 20 серпня 1969 за: примітка 1 до запису від ? червня 1939, [в:] Zofia Nałkowska, op. cit., s. 418.
  • 6
    Цитата з листа Марії Ґізели Люсель-Хейлігерс до Ганни Кіршнер від 23 липня 1969 за: примітка 1 до запису від ? червня 1939, [в:] Zofia Nałkowska, op. cit., s. 419.