4 травня 1923, п’ятниця

Відень. Під час відвідин своєї кузини Бетті Альбіни Полтурак Бруно Шульц малює портрет її доньки Іни.

Попри те, що не поступив на факультет живопису Віденської академії образотворчих мистецтв, Шульц не повернувся до Дрогобича*. Термін дії візи, виданої місцевою поліцією, закінчується лише під кінець липня. У цей час він відвідує рідних по лінії матері. У четвертій дільниці на Каролінґассе мешкає Бетті Альбіна Полтурак, з дому Кумеркер*. Зі старшою на близько вісімнадцять років кузиною, яку ласкаво кликали Бінчі, Шульца об’єднували не тільки близькі родинні зв’язки, а й доля емігранта. Обоє восени 1914 року* покинули Галичину, окуповану військами Романових, та, побоюючись козацьких переслідувань, втекли до тодішньої столиці Австро-Угорської монархії1. Після закінчення Першої світової війни Шульц повернувся до Дрогобича, а Бетті Альбіна Полтурак з чоловіком, доктором права Емілем Полтураком*, та трьома дітьми залишилася у Відні.

Тепер Шульц мав нагоду відвідати рідню, якої давно не бачив. Родичі були надзвичайно гостинними людьми, в їхньому домі часто відбувалися товариські зустрічі. Докладний перебіг візиту невідомий, однак можна припускати, що Шульц проводив довгі розмови з чоловіком кузини – поціновувачем літератури та музики – та двома її синами: двадцятидворічним Феліксом* та ближчим за віком Мар’яном* – правником, довіреною особою віденської компанії Майнль (Meinl), пов’язаним також із нафтовою промисловістю. Шульц тоді, поза сумнівами, малював, адже під час зустрічі намалював олівцем в альбомі портрет десятилітньої Іни Полтурак*.

Невеликий малюнок формату 17х14 – композиція, навіяна відомою казкою братів Ґрімм Король-жабеня. У центрі постать дівчини, яка сидить на чомусь, схожому на фантазійний шезлонг, тримаючи в руці кулю, праворуч від неї видно жабу, яка спирається на подушку, а по боках – дві колони, що відкривають простір на намальовані в тлі міські будівлі. Цілість завершена назвою в оздобній сецесійній рамці: Der Froschkönig (Король-жабеня). Нижче – присвята німецькою мовою: „На згадку про портретні сеанси напрочуд чемній моделі Бруно Шульц”2, яка вказує на те, що малюнків було більше3. Отож Шульц доволі часто відвідував рідню та, попри нереалізований намір навчатися в Академії образотворчих мистецтв, він не полишив творчої активності під час перебування у Відні. (йс) (вмк)

  • 1
    Дядько Йонаш – батько Бетті Альбіни Полтурак, власник лісопильні у Трускавці та співкеруючий дрогобицьким підприємством алкогольних виробів – під час перебування в еміграції у Відні фінансово підтримував усю родину. Можна припустити, що під час Першої світової війни Бруно Шульц був серед його підопічних.
  • 2
    В оригіналі: „Zur Erinnerung an die Porträtsitzungen dem artigen schönem Modell”.
  • 3
    У родинній колекції досі зберігся єдиний портрет Іни, намальований у її альбомі 4 травня 1923 року.